Проект «Україна». 1917—1920 рр. Постатi

видавництво «Рух» видае «Зiбрання творiв» В. Винниченка в 28 томах, а в 1930—1932 pp. видавництво «Книгоспiлка» – «Зiбрання творiв» у 23 томах. Жоден украiнський письменник першоi третини XX столiття не мав такоi читацькоi популярностi, такоi кiлькостi видань своiх творiв, як В. Винниченко.

Провiвши решту життя у Францii (з 1925 p.), колишнiй голова уряду й держави УНР займався переважно художньою творчiстю, зокрема живописом. У роки фашистськоi окупацii Францii був ув'язнений у концтаборi.

У пiслявоенний час виступав проти гонки озброень.

В. Винниченко – автор багатьох лiтературних творiв; окрiм згаданих романiв, це п'еси – «Щаблi життя» (1907), «Великий Молох» (1907), «Чужi люди», «Базар» (1910), «Грiх» (1918), драми – «Брехня» (1910), «Чорна Пантера i Бiлий Медвiдь» (1911), «Натусь» (1912) та iн. В останнi роки емiграцii були написанi драми: «Закон», «Великий секрет», «Ателье щастя», «Пророк», «Над». Його соцiально-утопiчнi романи «Соняшна машина» (перший в украiнськiй лiтературi утопiчний роман, 1921—1924), «Нова заповiдь» (1931—1933), «Вiчний iмператив» (1936), «Лепрозорiй» (1938) та iншi мiстили критику захiдноi капiталiстичноi системи.

Твори В. Винниченка перекладалися росiйською i багатьма захiдноевропейськими мовами. П'еси В. Винниченка ставилися на сценах театрiв рiзних краiн, героi лiтературноi спадщини продовжують жити власним кiнематографiчним життям (фiльми «Грiх», «Чорна Пантера i Бiлий Медвiдь» та iн. ).

На сiмдесятому роцi життя на прохання молодого поколiння емiгрантiв-украiнцiв В. Винниченко написав книгу «Заповiт борцям за визволення» (вперше побачила свiт в Украiнi в 1991 p.). Це стисле, чесне осмислення украiнськоi iсторii, ii урокiв, особливо революцiйноi доби i ii наслiдкiв, це роздуми над майбутнiм Украiни i мiркування щодо торжества заповiтноi украiнськоi iдеi.

Цей твiр незрозумiло мало освоюеться вiтчизняною iсторiографiею (очевидно, за прямоту суджень, за «недипломатизм», за вiрнiсть автора раз засвоеному в молодостi i на все життя iмперативу – бути «чесним з собою»).

В ньому багато iдей мудрого полiтика, що все свое свiдоме життя присвятив боротьбi за Украiну, за ii долю. Вiдзначимо лише одну безумовно глибоку, можливо, навiть стрижньову думку. «Украiнська державнiсть на Украiнi е, – вважав В. Винниченко в час апогею тоталiтаризму.