Археологiя. Дитяча енциклопедія

Вiн створив свою систему, спираючись на свiдчення давнiх авторiв та результати, що iх надали розкопки, за якими автор спостерiгав на власнi очi. З творiв Вiнкельмана починаеться вивчення витворiв мистецтва як iсторичних джерел.

Багато тверджень Вiнкельмана були неправильними, деякi – надто поспiшними. На його думку, в Елладi мешкали «люди, якi дорiвнювали богам». Вiн бачив лише римськi копii грецьких творiв, для нього свiт античностi був яскраво-бiлим, строгим i вишуканим. А насправдi свiт давнини був таким строкатим, що навiть важко собi уявити.

Справжнi античнi статуi були рiзнобарвними, з очима з коштовного камiння, зi штучними вiями. Грецькi храми теж сяяли барвистими деталями.

Але заслуги Вiнкельмана перед наукою важко переоцiнити.

У 1768 роцi, повертаючись до Італii пiсля вiдвiдування батькiвщини, Вiнкельман загинув у Трiестi вiд руки злодiя – iталiйця на iм’я Арканджело.

Трiумф i трагедiя Генрiха Шлiмана

У 1870 роцi розпочав своi розкопки та дослiдження нiмецький археолог-аматор Генрiх Шлiман.

Жоден археолог, жодне археологiчне вiдкриття не мали такого широкого розголосу, як Генрiх Шлiман та його знахiдки. Шлiмана знали всi – вiд королiв до вуличних хлопчикiв. Але на долю Шлiмана випало стiльки ж схвалення, скiльки й осуду. Слiд зауважити, що на них Шлiман заслуговував: вiн знайшов гомерiвську Трою, вiн же ii i зруйнував.

Генрiх Шлiман

Доля Генрiха Шлiмана – цiкавий роман, сповнений пригод, героiзму, страшних занепадiв та неймовiрних злетiв.

Шлiман народився 1822 року в невеличкому нiмецькому мiстечку Мекленбург у родинi сiльського пастора.

На Рiздво 1829 року батько подарував йому iлюстровану «Всесвiтню iсторiю для дiтей» Еррера. Один з малюнкiв зображував, як Еней залишае палаючу Трою, тримаючи за руку маленького сина. Цей малюнок визначив долю майбутнього автора археологiчноi сенсацii ХІХ столiття. В родинi пастора так часто переказувалися подii Троянськоi вiйни, немов героi Гомера були родичами Шлiманiв.

У вступi до своеi книги, присвяченоi Ітацi, Шлiман згадував: «Коли я 1832 року в десятирiчному вiцi подарував батьковi на Рiздво власне викладення головних подiй Троянськоi вiйни та пригод Одiссея та Агамемнона, я i гадки не мав, що тридцять шiсть рокiв по тому, пiсля того, як я на власнi очi побачу мiсця, де розгорталися военнi дii, та вiдвiдаю батькiвщину героiв, iмена яких завдяки Гомеровi стали безсмертними, я запропоную увазi публiки цiлу працю, присвячену цiй темi».

….Але життя е життя.