Динозаври. Дитяча енциклопедія

На мiлинах, бiля берегiв селилися також устрицi, якими харчувалася безлiч морських мешканцiв. Проте молюски так швидко розмножувалися, що навiть численнi вороги не змогли iх знищити. Устрицi дожили до сьогоднiшнiх днiв i вважаються стравою.

Дуже поширилися й белемнiти – головоногi молюски, якi з’явилися ще в карбонi. В юрських вiдкладеннях часто знаходять ростри – частини iхнього кiстяка завдовжки 40 см, що iх через вибагливу форму люди здавна називали «чортовими пальцями». А до численних ракоподiбних додалися предки крабiв та раки, дуже схожi на сучасних.

Поволi вимирали амфiбii. Їх стало значно менше, жили вони переважно у прiсноводних водоймах i полювали на комах. Зовнi юрськi амфiбii були схожi на сучасних жаб.

Реконструкцiя белемнiта

Рештки белемнiтiв «громовi стрiли» i «чортiв палець»

А суходiл заполонили динозаври та iншi ящери, про яких докладнiше йтиметься у роздiлi «Царi мезозою».

Поряд iз ними на планетi майже непомiтно з’явилися ссавцi, якi виявилися значно життездатнiшими за динозаврiв.

Вони е давнiми родичами людини. Їм присвячена глава «Новосели-переможцi»

Крейдяний перiод

Здогадатися, чому цей геохронологiчний перiод названо крейдяним, досить легко. В його вiдкладеннях дуже багато крейди, яка утворилася зi скам’янiлих решток викопних молюскiв. Уперше це помiтив у 1822 р. французький геолог Ю. д’Аплуа.

Крейдяний перiод, який ще називають просто крейда, тривав 72 млн рокiв. Протягом цього часу Пiвнiчна Америка поступово з’едналася з Європою.

На сходi Азiя приедналася до Пiвнiчноi Америки, яку вiд Європи вiдокремлювала широка протока. Африка вiдокремилася вiд Пiвнiчноi Америки. Так само вiддiлилася i Австралiя, яка тодi була менша за сучасну. Всерединi перiоду крейди море залило Захiдний Сибiр, Схiдну Європу, Канаду, Аравiю та численнi острови.

Пейзаж перiоду крейди

Мастодонзавр

Клiмат за температурною ознакою наблизився до сучасного. На пiвночi почав випадати снiг, а в помiрнiй зонi наставали сезоннi похолодання, тобто зими.

Проте загалом на планетi було значно теплiше, нiж зараз. Тому далеко на пiвночi, навiть на островах Льодовитого океану, поряд iз соснами та ялинами росли теплолюбнi дерева – саговники, кипариси, бенетити, секвоi, гiнкго, папоротi. Їхнiми сусiдами стали новi представники рослинного свiту – квiтковi рослини, якi поступово витiсняли голонасiннi та споровi. Це були давнi магнолii, тополi, берези, тюльпаннi дерева, клени тощо.