Вбивство Петлюри. 1926

При цьому вiн сказав: «Знайте, що я вбив великого вбивцю».

Так вiдбулося вбивство Симона Петлюри, котре (як i процес над Шоломом Шварцбардом) лишаеться майже не вiдомою сторiнкою iсторii хiба що для землякiв убитого колишнього головного отамана та його вбивцi. На Заходi ж цьому питанню присвячений великий корпус полемiчноi лiтератури, написанi фундаментальнi науковi дослiдження, грунтовнi працi публiцистiв, якi аналiзують i хiд слiдства, i судове слухання справи, i показання свiдкiв, i змагання талановитих адвокатiв.

Треба обов'язково вiдзначити, що вся захiдна лiтература про вбивство Петлюри – i наукова, i популярна – чiтко подiляеться на двi категорii. До першоi належать працi, написанi прибiчниками Петлюри, якi вважають, що мав мiсце терористичний акт, пiдготований групою вбивць i ретельно спланований за вказiвкою чи ОДПУ, чи Комiнтерну. Другу становлять працi тих дослiдникiв, учених, публiцистiв, якi твердо переконанi, що Шварцбард – це вбивця-одинак, месник за знищених пiд час петлюрiвських погромiв в Украiнi рiдних i близьких, що стрiляв вiн iз вiдчаю i керувався святим i праведним почуттям помсти.

Серед праць, що репрезентують перший, пропетлюрiвський, напрям в iсторичнiй лiтературi, варто видiлити студii кiлькох дослiдникiв – це статтi й книга сучасника та знайомого Петлюри, генерал-хорунжого армii УНР Миколи Шаповала «Про смерть Симона Петлюри», видана 1929 p. y Скрентонi, грунтовна монографiя А. І. Яковлiва «Паризька трагедiя», видрукована в 1930 p. y Празi, та книга професора Василя Іванiса «Симон Петлюра – Президент Украiни», що була опублiкована 1952 p.

y Торонто, а також дослiдження захiдних iсторикiв украiнського походження, якi з'явилися вже в 1970-х pp. – Бориса Марченка, Юрiя Кульчицького, Зиновiя Соколюка, Матвiя Стахiва та iн. Чимало цiкавих фактiв мiстить i дослiдження Михайла Середи, присвячене полiтичним аспектам бурхливоi iсторii отаманщини в Украiнi в 1918–1921 роках.

Опоненти цiеi точки зору на питання про вбивство Петлюри та подальший судовий розгляд справи (у тому числi – французькi iсторики) також мають чимало наукових праць на цю тему.

І першi такi розвiдки з'явилися ще в 1920-х pp. Перелiк цей вiдкривае досить велика за обсягом та унiкальна за наведеним фактажем книжка вiдомого французького адвоката й публiциста Анрi Торреса «Процес про погроми», видана в 1928 p. y Парижi. Унiкальнiсть цiеi працi насамперед у тому, що ii автор був на цьому процесi захисником Шварцбарда i як нiхто iнший знав усi документи справи.