Брестська Унія. 1596

За два днi, пiсля кiлькох сутичок, якi не мали великого стратегiчного значення, Свидригайло вирiшив перейти обозом пiд Вiлькомир. Очевидно, князя спонукала до таких дiй невигiднiсть власних позицiй щодо ворога. Коли Свидригайло з вiйськом рушив, ударило польсько-литовське вiйсько, роздiливши армiю князя на двi частини. За кiлька годин битва скiнчилася страшним розгромом вiйськ Свидригайла. Сам Свидригайло Ольгердович утiк до Полоцька. Лiвонський магiстр Керскорф, ландмаршал i бiльшiсть лiвонських лицарiв загинули.

Князь Сигiзмунд Корибутович був важко поранений i помер пiзнiше у полонi. Жертвами битви стали також мстиславський князь Ярослав Семенович, киiвський – Михайло Болобан, вяземський – Михайло Львович, князь Данило Гольшанський. Ще кiлька десяткiв дрiбних удiльних князiв, котрi складали опору Свидригайла, попали в полон. Серед них – Федiр Корибутович та Іван Володимирович, син Володимира Ольгердовича Киiвського. Свидригайло пiсля поразки пiд Вiлькомиром залишився без вiйська i союзникiв. Хоча вiн i змiг ще деякий час утримуватися в Киiвськiй, Чернiгово-Сiверськiй та Волинськiй землях, протистояти Королiвству Польському у князя вже не було можливостi.

Наслiдки поразки були сумними не тiльки для самого Свидригайла Ольгердовича. Скоро та частина руськоi шляхти, яка повiрила обiцянкам короля Ягайла й вiдступилася вiд князя Литовського, на собi вiдчула прикрi результати власноi помилки. Виявилося, що поляки не лише не збираються виконувати своiх зобов'язань, а навпаки – досить вiдчутно посилюють наступ на православ'я в колишнiх руських землях.

Православна i бiлоруська шляхта в Украiнi остаточно втрачала своi позицii. Украiнськi замки захоплювали польськi гарнiзони, а польськi магнати отримували за службу землi переможених, тобто православного нобiлiтету. Значно посилився вiдтiк людей до Дикого Поля. Католицька експансiя, здавалося, наближалась до фiнiшноi прямоi в оволодiннi споконвiчними землями православних.

Однак, як виявилося, ця фiнiшна пряма затяглась бiльш нiж на сторiччя. І хоч з падiнням Свидригайла Ольгердовича у Польщi зникли видимi перешкоди для домiнування в литовських i руських землях, несподiвано для себе Ягайло наштовхнувся на таку перешкоду, на яку жодним чином не мiг сподiватись. А саме: почав виказувати потяг до незалежностi лояльний ранiше до Польщi князь Сигiзмунд Кейстутович.