Брестська Унія. 1596

Загалом Кракiвсько-Вiленська унiя 1499 року, яка, слiд сказати, майже не дослiджена вiтчизняними науковцями, затверджувала такi принципи:

– надання взаемодопомоги у разi вiйни;

– оголошення вiйни третiм державам кожною iз сторiн виключно за згодою iншоi сторони;

– вибори правителя кожноi iз сторiн «за порадою i звiсткою» другоi сторони.

Що стосуеться третього пункту Кракiвсько-Вiленськоi унii, то вiн лише юридично затверджував факт, який i так мав мiсце вiд часiв Кревськоi унii, а ось два попереднiх пункти прямо вказують на пiдписання угоди пiд тиском загрози з боку Оттоманськоi Порти i, ймовiрно, Кримського ханства.

Однак, як пише М. Грушевський, Великий князь Литовський Олександр Ягеллончик скорегував рiшення останньоi унii, щойно у 1501 роцi був обраний королем Польщi. І скорегованими тi рiшення були, звичайно, у бiк польських iнтересiв. А завдяки тому, що наступнi великi князi литовськi, Сигiзмунд І i Сигiзмунд II Август, котрi посiдали одночасно i польський престол, не були прихильниками рiшень Кракiвсько-Вiленськоi унii, у князiвствi Литовському протягом усiеi першоi половини XVI сторiччя вперто не визнавали ii рiшень.

І якщо дрiбна й середня шляхта Великого князiвства Литовського тим чи iншим чином виказувала бажання приеднатись до союзу з Польщею, найбiльшi магнати Литви були категорично проти цього. Ними навiть вiдхилялись пропозицii полякiв проводити спiльнi засiдання сеймiв, для чого магнатство Литви вигадувало десятки приводiв. Цей факт е символiчним з тiеi точки зору, що, не дивлячись на посiдання трону Королiвства Польського й Великого князiвства Литовського однiею людиною, парламентська влада краiн залишалась вiдокремленою одна вiд одноi.

Це тривало до початку 60-х рокiв XVI сторiччя, коли Королiвство Польське нарештi отримало можливiсть запровадити унiю, над якою у Краковi бились уже бiльш нiж пiвтора столiття.

Люблiнська унiя 1569 року. Наслiдки унii i не вирiшенi нею питання

Як видно з попереднього роздiлу, тривала боротьба Королiвства Польського за домiнування над Великим князiвством Литовським i Украiною, що входила до його складу, поступово привела до того, що фактично цi двi держави злилися в одне цiле, утворюючи на сходi Європи досить потужну краiну Ця краiна обiцяла стати впливовим гравцем на аренi европейськоi полiтики.

Залишалось оформити союз юридично. Для цього й було проведено Люблiнську унiю, яка вiдбулася, у польському мiстi Люблiн 1 червня 1569 року. Пiдписанню унii передували деякi подii.