Брестська Унія. 1596

Не дивно, що за таких обставин князь Вiтовт змушений був iти на зближення з Польщею i Владиславом II Ягайлом. На початку XV сторiччя цей процес дав своi наслiдки, i наслiдки не лише негативнi. Вже у 1410 роцi, як вiдомо, вiйська князя Вiтовта, значною мiрою укомплектованi з людей, якi проживали у так званiй руськiй Литвi (тобто в Украiнi й Бiлорусii), спiльно з польським вiйськом пiд керiвництвом Владислава II Ягайла отримали блискучу перемогу над лицарями Тевтонського ордену у знаменитiй Грюнвальдськiй битвi. Ця перемога, значення якоi важко переоцiнити, продемонструвала користь вiд союзу двох держав у протистояннi з сильним зовнiшнiм ворогом.

Наступною пiсля Кревськоi унii угодою, яка наближала перехiд земель Украiни до Королiвства Польського i виступала пiдгрунтям Брестськоi унii 1596 року, стала, поза всяким сумнiвом, Городельська унiя 1413 року. Цього разу трактат про еднання пiдписав той, хто ранiше обстоював незалежнiсть Украiни вiд Польщi, а саме князь Вiтовт. В укладеному мiж ним i Владиславом II Ягайлом договорi, який побачив свiт 2 жовтня у мiстi Городля, розташованому на рiчцi Захiдний Буг, йшлося про подальше поглинання Польщею литовських земель.

Городельською унiею визнавалася полiтична зверхнiсть польського короля, який мав стати великим князем Литовським пiсля смертi Вiтовта. Також трактат передбачав проведення ряду заходiв, спрямованих на унiфiкацiю систем органiв державного управлiння обох краiн.

Але головною метою Городельського договору, як можемо бачити, стало зовсiм не об'еднання установ державноi влади Польщi й Литви.

Значно бiльшу вагу мало те, що в союзному договорi йшлося про зрiвняння прав i свобод шляхти католицького вiросповiдання Королiвства Польського та Великого князiвства Литовського. Вiдтепер литовська шляхта, котра ранiше сильно потерпала вiд зверхностi над нею польських феодалiв, визнавалась рiвною останнiм. Щоправда, з невеличкою поправкою – католицька вiра. У договорi жодним чином не йшлося про права украiнськоi шляхти, котра, як вiдомо, сповiдувала православну вiру. А це вже було реальним кроком до володарювання католицькоi церкви на землях Украiни.

Потрiбно вiдзначити, що рiшення Городельськоi унii, як перед тим – Кревськоi, вдалося втiлити у життя далеко не одразу. І хоча юридично пiсля смертi Вiтовта у 1430 роцi права на литовську корону вiдходили до польського короля, а Велике князiвство Литовське набувало статусу польськоi провiнцii, насправдi зробити все це було не так просто.