Коліївщина. 1768

Бiльшiсть полякiв зневажали евреiв з релiгiйних причин та бачили в них конкурентiв у бiзнесi. Свого роду «еврейська торгова мафiя» контролювала цiни на зерно та цукор i займалася перепродажем худоби, у тому числi i краденоi. Євреям закидали контрабанду та пiдробку векселiв, фальшування грошей та розбавляння горiлки водою в орендованих корчмах. Євреi-орендарi були особливо ненависнi селянам, бо саме iм пани вiддавали в оренду шинки та церкви.

Особливе мiсце в польському суспiльствi посiдало й католицьке духiвництво.

Церква мала великий вплив на громадян i на державнi справи та володiла майном i землями.

Чималий прошарок мiщан був вiльним i на пiдставi магдебурзького права мав низку громадянських прав i свобод, та фактично мiщани не приймали участi у державно-полiтичному життi Речi Посполитоi.

Селяни в Польщi XVIII сторiччя становили десь 75–80 вiдсоткiв усього населення. Вони були позбавленi будь-яких полiтичних та громадянських прав. Про iхне становище так писав поляк Антонiй Поплавський у виданiй ним 1774 року книжцi: «Пригляньмося трошки до стану наших пiдданих, тих найбiльш гiдних спiвчуття сирiт… Нiчого в цiй краiнi вони не мають власного i навiть власноi для себе своеi особи… у нас селянин («хлопек») е те саме, що скот («бидло»), що його ми продаемо, купуемо, торгуемо ним, гонимо до роботи, як нам подобаеться».

Пан мав право розпоряджатися життям своiх хлопiв, навiть виданий у 1768 роцi закон, що забороняв панам самовiльно карати своiх пiдданих на смерть, не змiнив ситуацiю на краще, бо хлоп не мав права поскаржитися на пана.

Тож як пан зашмагав хлопа нагаями, на нього мiг поскаржитися iнший пан або шляхтич-економ. Польський iсторик XIX столiття Корзон пише, що йому нiколи в актах польських судiв того часу не доводилося зустрiти випадку, щоб якийсь пан став дiйсно в оборонi скривдженого хлопа проти iншого пана, власника хлопа. Про це говорить польська приказка: «Крук круковi ока не видовбае». Та до 1768 року польськi пани мали законне право карати своiх хлопiв на смерть. Це дуже часто практикувалося в орендованих маетках на Правобережжi, де, побоюючись бунтiв, селян саджали на палi або четвертували за непокору.

Коли з iнiцiативи гетьмана Івана Скоропадського украiнське населення масово переселилося на Лiвобережжя, обезлюдненi простори були заселенi холопами польських магнатiв з iхнiх волинських та галицьких маеткiв.