Біле ікло

А вiн був голодним, i якби йому трапилась нагода вiн не вагаючись накинувся б на них i поживився.

– Дивись, Генрi, – вимовив Бiлл, несвiдомо понизивши голос до шепоту, коли дещо надумав. – У нас е три набоi. Звiдси пострiл буде вiрним. Не схибимо. Вона виманила трьох наших собак, треба покласти цьому край. Що ти на це скажеш?

Генрi кивнув на знак згоди. Бiлл обережно витягнув з саней рушницю. Вiн вже майже приклав рушницю до плеча, як раптом вовчиця вiдскочила вiд дороги i зникла за деревами.

Товаришi глянули один на одного.

Генрi протяжно i з розумiнням просвистiв.

– І чого я вiдразу не допетрав, – вголос сварив себе Бiлл, вкладаючи рушницю назад. – Звичайно ж вовк, який знае, коли треба прийти, щоб покормитися разом з собаками, знае, що таке рушниця. Повiр менi, Генрi, цi тварюки причина усiх наших проблем. У нас зараз було б шiсть собак, замiсть трьох, якщо б не вона. І ось що, Генрi, я збираюсь добратися до неi. Вона занадто розумна, щоб пристрелити ii вiдкрито. Я нападу на неi зненацька, влаштую iй засiдку.

Я буду не я, якщо не пристрелю вовчицю.

– Надто не захоплюйся, – застерiг його товариш. – Якщо зграя нападе на тебе, тодi три набоi здадуться простим свистом – вiд них буде мало користi. Цi звiрi страшенно голоднi i, напавши, вони без сумнiву доберуться до тебе, Бiлле.

Тiеi ночi вони рано зупинились на привал. Три собаки не справлялися в упряжцi так, як справлялось шестеро. Вони тягли санi повiльнiше i швидше вибивалися iз сил. Люди рано лягли спати.

Перед сном Бiлл прив’язав собак подалi один вiд одного, упевнившись, що вони не перегризуть один одному ременi.

Та вовки осмiлiли i люди декiлька разiв прокидалися. Вовки пiдбиралися настiльки близько, що переполоханi собаки здiймали гвалт, i доводилося час вiд часу пiдкидати хмизу у багаття, щоб тримати осмiлiлих хижакiв на бiльш безпечнiй вiдстанi.

– Колись моряки розповiдали, як акули переслiдують корабель, – зауважив Бiлл, забираючись назад пiд ковдру, пiсля того, як в черговий раз пiдкинув хмизу у вогнище.

 – Що ж, цi вовки – тi ж самi акули, тiльки на сушi. Вони знають свою справу краще за нас, i вони бiжать за нами не для того, щоб поправити здоров’я. Вони доберуться до нас, вони, без сумнiву, доберуться до нас, Генрi.

– Вони вже до тебе майже добралися, якщо ти ведеш такi розмови, – рiзко заперечив Генрi. – Хто пороття боiться, той напевне битим буде. А у тебе бiльше шансiв пiти вовкам на харч, якщо i далi будеш скиглити.