Буйний День

Ха-ха-ха!

Ілайджа й Фiн теж зареготали, але Буйний День лишився глибоко серйозний.

– Оце ж бо воно й е те, що мое серце чуло! – закричав вiн. – Іде велика карта. Уже люди нюхом чують. Нащо б вони там ставили паколи, коли б i iм серце не пiдказувало! Далебi, шкода, що це не я запаколив!

Жаль, що бринiв у нього в голосi, викликав новий вибух реготу.

– Смiйтеся, смiйтеся. Оце ж бо й бiда ваша! Ви гадаете, що забагатiти можна, тiльки знайшовши жилу. Я так i знаю, що коли тут виявиться багате золото, – а воно таки виявиться, – ви всi почнете копирсатися зверху та розгрiбати болото; тiльки небагато ви там вiзьмете, нiчим буде й похвалитися! З живого срiбла, з амальгами ви смiетесь, а дрiбний золотий пiсок, по-вашому, Господь Бог створив навмисне, аби морочити шмаркачiв чечакiв.

Вам подавай тiльки ядряний пiсок, та й того половину ви покинете в землi, а з того, що здобули, ще половину втратите, промиваючи. А багатство загребуть тi люди, що займуть землю пiд мiста, позакладають торговельнi спiлки, повiдкривають банки…

Вибух реготу покрив його слова.

– Банки, на Алясцi!.. Ой, вiд самоi думки вмерти зо смiху можна!

– Авжеж, банки, бiржi…

Знов iх аж корчило вiд реготу. Джо Гайне, ухопившись за боки, качався на своiм укривалi.

– А за ними прийдуть здоровi акули, – провадив далi Буйний День, – i поскуповують усi рiчки, де ви греблись, як тi кури. Улiтку вони розмиватимуть грунт водою, а взимку розморожуватимуть парою.

Розморожуватимуть парою? Оце-то загнув! Це вже Буйний День сам себе перевершив, смiшки строячи.

Розморожувати парою! Навiть вогнища палити, i то ще не пробувано, за химеру вважаеться.

– Ну й смiйтеся, кат iз вами, смiйтеся! Чом ви не хочете розплющити очей? Ви ж, далебi, як тi слiпi кошенята! Кажу вам, коли на Клондайку вiдкриють золото, Гарпер i Ледю стануть мiльйонерами. Коли ж його знайдуть тут, на Стюартi, ви побачите, як мiсто Елама Гарнiша виросте, мов на дрiжджах! А ви тинятиметеся навколо з кислими пиками… – Вiн безнадiйно зiтхнув.

 – Ну, дарма вже, вiзьму й вас до себе на роботу, хоч за харчi абощо.

Буйний День був передбачливий. Кругозiр вiн мав зовсiм неширокий, але що вже бачив, те бачив не здрiбна. Мавши тверезий розум i практичну вдачу, вiн нiколи не марив про неможливе. Уявляючи на вкритiй снiгом площинi лiсу гамiрливе золотошукацьке селище, вiн, насамперед, думав про вiдкриття багатих розсипищ, без яких не могло бути й самого селища.