Маленька господиня Великого будинку

Вдома йому давали прибуток швидкохiднi вiтрильники та iх будування, а на Заходi вiн став укладати капiтали в узбережнi земельнi дiлянки, в рiчковi пароплавства i, певна рiч, у копальнi, а згодом в осушення Комстоку[7 - Комсток – багате родовище золота i срiбла, вiдкрите 1859 року.] в Невадi та будiвництво Пiвденно-Тихоокеанськоi залiзницi.

Вiн провадив велику гру – i виграшi, й програшi у нього бували великi, але виграшi завжди бiльшi, i що вiн втрачав у однiй грi, те вертав у iншiй. Все, що вiн заробив на Комстоку, поглинули безоднi Дафодiльськi копальнi в окрузi Ельдорадо.

А те, що пощастило врятувати вiд катастрофи на Бенiша-Лайнi, вiн уклав у ртутнi родовища Панського товариства – i заробив п’ять тисяч вiдсоткiв. А що вiн утратив, коли луснув стоктонський бум, бiльше нiж надолужила йому, пiшовши в грошi, земля, скуплена в Сакраменто i Оклендi.

А на довершення, коли Щасливець Рiчард позбувся геть усього в цiлiй низцi невдач i в Сан-Франциско вже гадали, скiльки ж то дадуть на аукцiонi за його ноб-гiльський палац, вiн спорядив такого собi Дела Нельсона з половини шукати золота в Мексицi.

Як сухо засвiдчуе iсторiя, наслiдком тiеi експедицii Нельсона було вiдкриття родовища Врожайного з такими, мiж iншим, казковими, невичерпними копальнями, як «Гримуча Змiя», «Голос», «Мiсто», «Дездемона», «Водяний Бугай», «Жовтий Хлопець». Нельсоновi надзвичайний успiх так запаморочив голову, що вiн за рiк згорiв, випивши цiле море дешевого вiскi, а не мавши жодних спадкоемцiв, зоставив свiй пай тому ж таки Щасливцевi – Рiчарду Форестовi.

Дiк Форест був справжнiй син свого батька. Щасливець Рiчард, чоловiк безмежноi енергii й заповзятливостi, двiчi був одружений i двiчi вдовiв, але доля не благословляла його дiтьми. Втрете вiн одружився 1872 року, вже п’ятдесятивосьмирiчним, а 1874 року в нього народився син – здоровецьке, горлате дванадцятифунтове хлоп’я. Однак його народження коштувало життя матерi, i дитя виростало в палацi на Ноб-Гiлi пiд наглядом цiлого вiйська мамок та няньок.

Малий Дiк був здiбною дитиною. А Щасливець Рiчард мав демократичну вдачу. Як наслiдок, малий Дiк засвоiв вiд приватного вчителя за один рiк те, що у школi забрало б три роки, а решту часу бавився на вiльному повiтрi. І ще хлопцевi здiбностi та батькiв демократизм спричинили те, що Дiка послано до останнього класу звичайноi мiськоi школи, щоб вiн теж навчився демократичностi, потершись мiж синами робiтникiв, крамарiв, шинкарiв та мiсцевих полiтикiв.