На нашем сайте вы можете читать онлайн «Морський вовк». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — История, Морские приключения. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Морський вовк

Автор
Жанр
Дата выхода
02 декабря 2019
Краткое содержание книги Морський вовк, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Морський вовк. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Джек Лондон) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Джек Лондон (1876—1916) – це письменник, з ім’ям якого відразу виникають думки про вовків, золоту лихоманку, море й кораблі. Раніше видавництво «Фоліо» випустило друком збірку «Білий Зуб», романи «Серця трьох», «Мартін Іден», «Дочка снігів» і «Місячна долина».
Не став винятком і роман «Морський вовк» – від снігових рівнин Аляски й пригод на Юконі Джек Лондон переміщує своїх героїв у бурхливий океан. Це оповідь про те, як одна «подорож» може докорінно змінити долю, про сильних духом і тілом, про морські пригоди, відвагу й романтику. Хоча з романтикою не все так однозначно.
Головний герой – літературний критик Гамфрі Ван-Вейден після корабельної аварії потрапляє на шхуну із похмурою назвою «Привид». Радіти порятунку довелося недовго: капітан судна Вовк Ларсен виявився справжнім деспотом. Усі, хто потрапляє на його шхуну, довічно стають його рабами. Ларсен полонить усіх нібито для роботи на себе та подальшої наживи внаслідок полювання на морських котиків, але насправді йому подобається тримати всіх у страху, знущатися й демонструвати свою силу. Багато хто намагався зупинити капітана, але марно. Відчай і страх невидимим туманом оповили злощасну шхуну. Здається, і Гамфрі уготована незавидна доля…
Основний лейтмотив роману – це своєрідна філософія Вовка Ларсена, яку він сповідує. Тож чи спіткає він нову філософію життя, чи так і залишиться невблаганним і безжальним звіром, для якого своє життя – велика цінність, а чужі не варті й копійчини.
Морський вовк читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Морський вовк без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Протягом незмiрно довгого часу пiд тихий шепiт вiкiв я втiшався своiм нестримним летом.
Та ось змiна зайшла в моему снi, – бо це, мiркував я, лишень сон. Розмахи мого гойдання все коротшали. Мене кидало з одного краю в другий дражливо швидко. Менi аж дух забивало, так шалено жбурляло мене по небу. Гонг бряжчав усе частiше й грiзнiше. Щоразу я чекав його в невимовному жасi. Ось менi здалося, що мене тягнуть по шорсткому пiску, бiлому й гарячому вiд сонця. Це завдавало менi нестерпного болю – неначе шкiра моя пеклася на вогнi.
– Досить, Йонсоне, – сказав один iз чоловiкiв. – Хiба ти не бачиш, що трохи не здер iз добродiя шкiру!
Той, що його названо Йонсоном, – чоловiк виразно скандинавського типу, – покинув мене терти й незграбно пiдвiвся на ноги. Перший, що ото заговорив, був, безперечно, лондонський кокнi. Вiн мав правильнi, майже жiночi риси обличчя. Глянувши на нього, можна було б запевно сказати, що ця людина з материним молоком всмоктала передзвiн лондонських церков.
– Як себе почуваете, сер? – запитав вiн з улесливою усмiшкою, властивою людям, що вiд поколiння до поколiння звикли одержувати «на чай».
Замiсть вiдповiдi я насилу-насилу пiдвiвся i сiв, а Йонсон допомiг менi й на ноги стати. Брязкiт сковороди страшенно дратував мене.
Моя нервовiсть насмiшила кока. Вiн тицьнув менi в руки гарячий кухоль i сказав:
– Ось випийте, вам зразу полегшае.
Гидке то було пiйло, ота корабельна кава; але добре хоч тим, що гаряче.











