Міжзоряний мандрівник

Гляньте, вона таки схожа на череп. Тут розп’яли… – Вiн замовк i звернувся до мене: – Кого тут розп’яли, юний мудрагелю?

Скажи нам, що ти ще бачиш?

І я справдi бачив. Батько потiм оповiдав, що очi менi аж рогом лiзли. Але я затявся й уперто хитав головою.

– Я не скажу, бо ви смiетеся з мене. Я бачив, як там гинула сила-силенна людей. Вони прибивали iх цвяхами i гаяли на це багато часу. Я бачив… Але не скажу. Я не брешу. Спитайте тата й маму, чи я коли брехав! Вони б з мене шкуру здерли. Самi спитайте.

І я вже не сказав нi слова, хоч як мiсiонер заохочував мене фотографiями. Вiд спогадiв-картин менi паморочилась голова. Слова тиснулись на язик, але я вперто мовчав.

– З нього мае вийти великий знавець Бiблii, – сказав мiсiонер моiм батькам пiсля того, як я поцiлував iх на добранiч i пiшов спати. – Або з такою уявою вiн стане знаменитим письменником.

Ось доказ, що пророцтва не збуваються. Я сиджу тут, у вiддiленнi для вбивць, i пишу цi рядки в останнi своi днi – себто, в останнi днi Дерела Стендiнга, бо його скоро виведуть звiдси, почеплять мотуз на шию i спробують кинути у вiчну темряву.

І я всмiхаюся сам до себе: я не став нi знавцем Бiблii, нi письменником. Навпаки, поки мене не поховали в темницi на пiвдесятка рокiв, я був зовсiм не тим, що менi пророкував мiсiонер. Я був знавець сiльського господарства, професор агрономii, майстер знижувати непродуктивнi витрати сили, майстер полiпшувати рiльництво, лабораторний учений, що обов’язково вимагае точностi i перевiрених пiд мiкроскопом фактiв.

І ось тепер, цього теплого надвечiр’я, я сиджу у вiддiленнi для вбивць i, переставши писати своi спогади, прислухаюсь, як у сонному повiтрi дзижчать мухи, як пiвголосом розмовляють моi сусiди – Джосiфес Джексон, негр-убивця, праворуч, та iталiець Бамбеччо, теж убивця, в камерi лiворуч. Крiзь грати вони кажуть один одному, що свiжi рани добре змащувати пережованим тютюном.

Я тримаю у випростанiй руцi авторучку i, згадавши, що колись iншi моi руки тримали отак гусяче перо або грифель, думаю, чи той мiсiонер у дитинствi також бачив притлумлений вiдблиск сяйва й спiзнав миттеве щастя мiжзоряних блукань?

Та вернуся до свого самотинного ув’язнення.

Коли я вже вмiв перестукуватися з товаришами, а все ж лишалося ще багато безмежно нудного часу i не було чим його заповнити, я досить успiшно навчився самогiпнозом присипляти свою свiдомiсть i будити пiдсвiдомiсть.