Пригоди «Сліпучого»

Пройшла близесенько якась темна постать, що полiзла на ящика та й почала поратися коло цебра, налагоджуючи пастку. Це був Червонько. Вiн пiдсунув трохи пiдойму, поклав на мiсце каменюку, постановив як слiд цебра й улив у нього два вiдра води; вiдтак, скочивши з ящика, попрямував по воду ще… Аж тут Джо вихопивсь йому назустрiч, перекинув його на землю i насiв.

– Не кричи! – наказав. – А слухай ось що!

– А це тiльки ви, – з полегкiстю промовив Червонько.

У цiй фразi бринiла миролюбна нотка, що вiдразу змiнила на добре настрiй усiм хлопцям.

– Хочемо звiдси вибратися, – вiдказав Джо, – i якомога швидше!.. Нас аж трое, а ти сам-один…

– Гаразд, гаразд… – урвав його голова ватаги. – Я залюбки проведу вас. Хiба менi що? Я нiякого зуба на вас не маю. Ходiмо, я вас зараз виведу звiдси.

За кiлька хвилин вони й справдi перелiзли вже високого паркана й опинилися десь у темнiм завулку.

– Простуйте сюдою i вийдете на вулицю… там, пройшовши два квартали, завертайте праворуч… женiть ще три квартали й знов таки праворуч… а там ви й опинитися прямiсiнько на Юнiон-стрит!.

Вони попрощалися й рушили. А отаман Сiмпсонiвськоi ватаги гукнув iм ще наздогiн таку пораду:

– Іншим разом, як знов дiстанете лiтавцiв, то… краще покиньте iх удома!!!

V. Знову вдома

Йдучи так, як сказав iм Червонько, хлопцi вийшли на Юнiон-стрит i без подальших пригод дiсталися до себе на Верховину.

– Доки житиму, не пiду туди! – суворо вимовив Фред. – А цiкаво б менi довiдатись, куди подiвся отой кочегар.

– Добре, що ми цiлi вихопилися звiдти, – фiлософськи заспокоював товаришiв Джо.

– Ну, щоб зовсiм цiлi, того не можна сказати, надто за тебе, – усмiхнувся Чарлi.

– А так! – погодився Джо. – Отже, вдома, менi не втекти вiд прикрого!.

Як вiн i сподiвався, бiчнi дверi були замкнутi; обiйшовши навколо будинку, вiн, мов злодiй, улiз вiкном до iдальнi. Широким передпокоем вiн уже тихесенько скрадався до сходiв, як раптом iз бiблiотеки вийшов батько. Обидва враз мов до землi прикипiли з подиву. Джо мало не вибухнув iстеричним реготом, уявивши собi, який у нього вигляд, коли подивитися збоку. Але вигляд був i багато гiрший, нiж мiг вiн собi уявити.