Пригоди «Сліпучого»

Судном керував Фриско-Кiд. Джо сидiв поруч i обмiрковував подii цiеi ночi.

Далi дурити себе вiн не мiг. Подii промовляли за себе. У головi йому вирували всякi думки. Якщо вiн i зробив щось негаразд, то несвiдомо – мiркував вiн – а тому було не за минуле соромно, а страшно за майбутне. Вiн опинився в товариствi злодiiв та розбишак, тих берегових пiратiв, що про iхнi дикi вихватки вiн чув лише поголоски. І от тепер вiн сам потрапив до них, знае про них таке, що зараз iх можна до в’язницi посадити. Саме це й примусить iх пильнувати його, як ока, а це зменшить його шанси на втечу.

А проте вiн таки втече за першоi нагоди.

Тут пасмо його думок перервав шквал; вiн iз такою силою хитнув «Слiпучого», що той дуже скантувався, i хвиля аж на палубу хлюпнула. Фриско-Кiд жваво поставив проти вiтру, а разом зарифував грота, а там заходився зарифляти й далi; робив це сам-один, бо Пiт-Француз лежав у каютi, а Джо лише без дiла дивився.

Шквал, що мало не перекинув «Слiпучого», тривав недовго, але вiн вiщував негоду.

Незабаром вихор i справдi почав налiтати подувами з пiвночi. Грот не забирав вiтру, а тому полоскався й шарпався так, що здавалося, от-от роздереться у шмаття. Судно скажено кидалося на розбурханому морi. Усе наче б то змiшалося, але навiть недосвiдчене око Джо спостерiгало певну органiзованiсть серед цього замiшання. Вiн пересвiдчився, що Фриско-Кiд наперед знае, що й коли треба робити. Усе це спостерiгаючи, Джо засвоiв собi ту iстину, що ii не знаючи, люди часто життя свое занапащують, а саме: мусиш знати, на що ти спроможний.

Фриско-Кiд знав, на що вiн спроможний, а тому був певний у собi. Був розважний, не втрачав самовлади, робив усе хутко, та неабияк. Не було тут недбалостi. Кожного рифа закрiплено на шталi. Звичайно, щось несподiване могло трапитися, але нi наступний шквал, нi навiть сорок таких шквалiв не спромоглися б порвати його рифових вузлiв. Вiн покликав Джо, щоб той допомiг пiдтягнути грота, вибираючи гафель-гардель. Пройти бушпритом та взяти одного рифа на клiверi – це була вже дурниця проти того, що зроблено; отже, за кiлька хвилин вони знов сидiли в кокпiтi.

За Кiдовим приводом Джо вибрав клiвер-шкота й, ранiш нiж пiти до каюти, щось на фут спустив висувного кiля. У запалi боротьби зi стихiею неприемнi думки на деякий час розвiялися. Беручи собi за приклад Фриско-Кiда, Джо зберiгав самовладу.

Виконував накази свого товариша негайно й моторно. Поеднавши своi кволi сили в боротьбi проти бурхливоi стихii, вони ii таки подолали.