Пригоди «Сліпучого»

Джо знов наблизився до свого нового товариша, що стояв бiля румпеля й керував судном.

Вiн був гордий i за нього, i за себе. Коли ж вiн прочитав у Фриско-Кiдових очах мовчазну ухвалу, то почервонiв так, мов молоденька дiвчинка, що вперше почула комплiмент. Але тiеi ж митi майнула йому думка, що цей хлопець – злодiй, звичайнiсiнький злодiй, i вiн iнстинктивно вiд нього вiдсахнувся. Йому ще нiколи не доводилося зазирати у прiрву життя. Добiрнi книжки, якi вiн читав, вихваляли чеснiсть i правдивiсть, i ще змалку звик вiн жахатися злочинцiв.

Тому, вiдсторонившись трохи вiд Фриско-Кiда, вiн сидiв мовчки. Але Фриско-Кiд увесь поринув у керування судном i не звернув уваги на раптову змiну в настроi нового товариша.

Та Джо дивувала одна рiч: думка, що Фриско-Кiд – злодiй, вiдштовхувала його, а сам Фриско-Кiд – нi. Чесна людина вiдчула б вiдразу до нього, а його тягло до цього хлопця. Кiд йому подобався; чому саме вiн i сам не знав.

Якби Джо був старший, то зрозумiв би, що в цьому хлопцi його ваблять прекраснi риси характеру: самовлада, мужнiсть, упевненiсть у собi, смiливiсть i якась прирождена лагiднiсть та доброзичливiсть.

Але через свiй недосвiд Джо гадав, що це власна зiпсованiсть перешкоджае йому зацурати Фриско-Кiда. Червонiючи за цю свою ваду, вiн не мiг затлумити в собi тiеi палкоi симпатii, яка зростала в ньому до цього, якогось надзвичайного, пiрата.

– Пiдтягни фалень човна на два, на три фути! – наказав йому Фриско-Кiд, що його ока нiщо не могло втекти. З човном, якого потягнено причалом на дуже довгiй фаленi, було негаразд.

Вiн то вiдставав, туго напружуючи кодолу, то, навпаки, стрибав уперед так послабляючи кодолу, що здавалося, от-от упiрне пiд одного з тих високих бiлих хребтiв, що ревли зажерливо з усiх бокiв. Джо перелiз через поруччя кокпiту на палубу, вийшов на слизький трапець i попрямував до кнехту, де прип’ято човна.

– Будь обережний! – погукнув до нього Фриско-Кiд, i тiеi ж мить важка хвиля так ударила в бiк «Слiпучого», що той весь перехилився.

 – Залиш одного швага на кнехтi й пiдтягни, коли фалень послабне.

Для новака це була дуже важка робота. Джо розкрутив кодолу до останнього швалу; тримаючи одною рукою за кiнець, другою збирався знову накручувати кодолу, та враз човен, пiдхоплений гривою хвилi, сiпнув i натягнув кодолу так, що Джо не змiг утримувати ii в руках; кодола випорснула й захльоскала в борт. Джо в розпачi схопив за кiнець, але його потягло за край слизькоi палуби.