Пригоди «Сліпучого»

Той востанне щосили гребнув веслами, вiдтак, у розпачi, спустив iх…

Пiт-Француз попустив грот-шкота, й коли судно зменшило ходи, обгинаючи тепер нерухомого човна, витяг звiдти Джо.

– Ти тiльки мовчи! – прошепотiв Фриско-Кiд, коли розлючений француз прив’язував фаленя, – не вiдказуй, дай йому вилаятися, так лiпше буде!

Проте в Джо озвалася вся його англосакська кров, i вiн не послухав цiеi перестороги.

– Послухайте ви, мiстере Пiте-Французе або як ще вас там звуть! – сказав вiн.

 – Ви повиннi знати, що я хочу вiд вас пiти й пiду. Отже, найкраще, що ви можете зробити, це виправити мене на берег. Якщо ви цього не зробите, то не буду я Джо Бронсон, якщо не запроторю вас до в’язницi!

Фриско-Кiд iз жахом чекав, що далi буде. Пiт-Француз остовпiв: якесь хлоп’я… на його власному суднi… i насмiлюеться так iз ним розмовляти… Це ж просто нечувана рiч! Вiн знав, що, затримуючи в себе Джо, вiн порушуе закон, але й вiдпустити його вiн боявся: хлопець надто багато знав про його судно й про те, що це судно поробляе.

Погрожуючи в’язницею, хлопець сказав йому прикру правду. Єдине, що залишалося – це залякати хлопця.

– Ось як, фi мене закрошуфав ф’ясница? Колi так, то й фi пiтете сi мной туди!… – люто заверещав француз. – Мiнулiй нiч i фi буф з нами ф чофен. Фiтпофiдайт менi: фi буф iз нами, фi краф салiзо, краф? Фi бiг. І фi ще насмiлiйсь казатi, що фi мiне надiслай до ф’ясница? Ха, ха, ха…

– Так, але ж я не знав, – вiдказував Джо.

– Ха, ха… Смiшно. Фi це скашiть суддя – фiн теш смiяться.

– Кажу ж вам, що я не знав, – вiдважно повторив Джо. – Я не знав, що потрапив до злодiiв!..

З цих його слiв Фриско-Кiда всього немов пiдкинуло; якби Джо поглянув на нього, то побачив би, як обличчя йому зашарiло вогнем.

– Але тепер, – казав Джо далi, – я це знаю й тому вимагаю, щоб ви мене виладували на берег. Законiв я не знаю, але знаю, що чесно й що нечесно, й коли я зробив що-небудь зле, я ладен вiдповiсти перед кожним суддею, й у цiй справi хай мене судять усi суддi Сполучених Штатiв.

А ось ви, мiстере Пiте, цього сказати не можете!…

– Фi так кашете? Туше гарно! А фсе ж такi фi е феликий слодiй!

– Нi, я не злодiй! І ви ще раз мене так назвати не посмiете! – Джо зблiд i весь тремтiв, але тремтiв не з жаху.

– Слодiй – повторив француз, збиткуючись.