Пригоди «Сліпучого»

Ну, це зовсiм легко запам’ятати! Але що воно саме за закони Драконовi? Треба прочитати про них.

І Джо уважно заходився перегортати та перечитувати попереднi сторiнки пiдручника, аж доки очi його, якось випадково спорснувши з рядкiв та лiтер, не натрапили на маску й рукавицю, що валялися на стiльцi. Це були приладдя до бейсболу[1 - Бейсбол – американська гра в м’яча, обшитого шкiрою. Вiдбуваеться вона на 2 партii по 9 учасникiв у кожнiй.].

– Нiколи у свiтi ми не програли б партii на тому тижнi, якби не Фред! Вiн таки роззява! Де ж пак?! То йому за виграшку пiймати хоч сотню найнезручнiших м’ячiв, а то у критичний момент маху дае.

Доведеться ставити його на «поле», а його мiсце доручити Джонзовi. Коли ж той Джонз надто вже гарячкуе пiд час гри. Вiн нiколи у свiтi не дасть обмаху, ловлячи м’ячi, навiть у найкритичнiший момент, але що вiн далi робитиме, пiймавши м’яча, то цього напевне нiколи не можна вгадати!..

Раптом Джо схаменувся… Оце так! Ладненького вiн добрав способу вивчати iсторiю!

Вiн знову зосередив пильну увагу на книжцi.

«Зараз по тому, як набули чинностi Драконовi закони…», – тричi перечитав вiн цю фразу й аж тодi пригадав, що так-таки нiчого ще не довiдався про те, якi вони саме, тi закони…

У дверi постукали, але вiн завзято шарудiв, перегортаючи сторiнки, й не озивався. Постукали знову, й з-поза дверей учувся тоненький Бессiн голосочок:

– Джо, любий!..

– Чого тобi треба? – i не чекаючи на вiдповiдь, додав враз. – Не можна! Менi часу бракуе!..

– Я хотiла довiдатися, чи не змогла б я чим стати тобi в пригодi… – благально линуло з-за дверей.

 – Адже я вже скiнчила все й гадала…

– Ну, звiсно, ти вже все скiнчила!.. – пробурмотiв вiн. – Адже ти завжди вчасно з усiм упораешся!..

Джо охопив голову обома руками, щоб не вiдривати очей од книжки. Але ця маска там, на стiльцi, просто таки дражнила його.

Що пильнiше силкувався вiн зосередити думки на iсторичних подiях, то настирливiше вдиралася у мозок ота нахаба маска, а разом iз нею i всi бейсбольнi партii, де вона вiдiгравала свою роль.

– Нiчого iнакше не вдiеш!.. – Вiн обережненько поклав пiдручника обкладинкою догори на бюро, пiшов до стiльця, де лежали маска й рукавиця, i так рiшуче замiрився на них та жбурнув пiд лiжко, що маска, миттю дiставши стiни, аж вiдскочила вiд неi.

«Зараз по тому, як набули чинности Драконовi закони, мiж Атенами й Мегарою спалахнула вiйна…»

«Маска вiдскочила вiд стiнки… Цiкаво, де ж воно саме? Чи не викотилася знову на видне?.