Серця трьох

Адже це все одно що знайти грошi!

– На яку ж суму ти маеш намiр купувати? – запитав Рiган, намагаючись прощупати свого гостя, проте маскуючись добродушнiстю й схваленням.

– На всi грошi, якi в мене е, – не задумуючись вiдповiв Френк Морган. – Я ж кажу вам, Рiгане – це перспективне пiдприемство!

– Я не дуже цiкавився ним i не можу сказати, чого воно варте, Френку, але з тих фактiв, що менi вiдомi, воно видаеться цiлком солiдним.

– «Видаеться»! Кажу вам, Рiгане, що це золоте дно! дно! І менi соромно, що його акцii довелося випустити на бiржу.

Зате на них вже нiхто не збанкрутуе. Я тiльки зроблю послугу свiту, викинувши на ринок… навiть не можу точно сказати, скiльки сотень мiльйонiв барелей чистоi нафти… Так ви знаете, що в мене е свердловина на Гаустекських копальнях, яка вже сiм мiсяцiв дае по двадцять сiм тисяч барелей на день. І фонтан ще не висох. Проте це крапля в морi проти того, що ми здатнi поставити на ринок. У цiеi нафти питома вага двадцять два, а осаду в нiй менше нiж два десятих вiдсотка. Потiм е ще один фонтан – до нього треба тiльки прокласти миль iз шiстдесят нафтопроводу, – який викидае близько сiмдесяти тисяч барелей на день i, незважаючи на вжитi заходи, буквально заливае нафтою всi околицi. Це я дiлюся з вами, звичайно, по секрету, самi розумiете. Справи в нас iдуть непогано, i я зовсiм не хочу, щоб акцii «Темпiко петролеум» пiдскочили до неба.

– Можеш не турбуватися про це, синку. Ще треба, щоб нафта потекла по нафтопроводах i щоб у Мексицi припинилися революцii, – тiльки тодi акцii «Темпiко» можуть пiдскочити.

А поки що iдь рибалити й забудь про це. – Рiган помовчав, потiм, удавши, нiби раптом щось згадав, узяв зi столу вiзитну картку Альвареса Тореса з написаною олiвцем запискою. – Глянь, хто в мене щойно був. – Рiган помовчав, немов обмiрковуючи думку, що раптово йому спала. – Ну, навiщо тобi iхати вудити якусь форель? Адже це зрештою порожня розвага. А ось тут е для тебе улов набагато цiкавiший – це розвага сьогодення, гiдна чоловiка, не те що перськi палаци в Адирондакських горах, де е i морозиво, i слуги, i електричнi дзвоники. Твiй батько завжди дуже пишався цим пiратом, вiд якого пiшов увесь ваш рiд. Вiн твердив, що схожий на нього, ну, а ти, безперечно, схожий на свого батька.

– Сер Генрi, – з посмiшкою зауважив Френк, простягаючи руку за карткою, – адже i я пишаюся цим старим розбiйником!

Прочитавши карлючки на вiзитнiй картцi, вiн запитливо подивився на Рiгана.