Серця трьох

А ви встигнете на цей потяг, сеньйоре Торесе? У цiй справi я буду за вашого скарбника й беру на себе всi вашi витрати.

Однак Торес, перехопивши погляд Рiгана, миттю зметикував, чого вiд нього хочуть, i взявся натхненно брехати:

– На жаль, мiстере Моргане, я змушений затриматися й приеднаюся до вас згодом. У мене е невiдкладна справа… як би це сказати?… невеликий судовий процес, який менi треба виграти. Сума позову, щоправда, незначна, але позов зачiпае iнтереси родини, i тому ця справа для мене надзвичайно важлива.

Ми, Тореси, маемо гордiсть. Я знаю, вам, американцям, це видаеться смiшним, але для нас – рiч надто серйозна.

– Вiн потiм приеднаеться до тебе й допоможе, якщо ти збочиш, – заспокоiв Френка Рiган. – До речi, доки ви не забули, не завадило б вам заздалегiдь домовитися про розподiл скарбу… якщо ви, звичайно, колись його знайдете.

– Слово за вами. Що скажете? – запитав Френк.

– Порiвну. Точно навпiл, – запропонував Рiган, великодушно даруючи iм те, чого, як вiн був переконаний, зовсiм не iснувало.

– І ви вiдразу ж приiдете, як тiльки зможете, так? – запитав Френк Тореса. – Слухайте, Рiгане, вiзьмiть на себе справу й позбудьтеся ii якнайшвидше. Домовилися?

– Неодмiнно, мiй любий, – вiдповiв той. – А якщо йому будуть потрiбнi грошi? Дати?

– Неодмiнно! – i Френк мiцно потиснув обом руки. – Це позбавить мене зайвого клопоту. Ну, а тепер я втiкаю: треба зiбратися, скасувати всi призначенi побачення й встигнути на потяг.

На все добре, Рiгане. До швидкоi зустрiчi, сеньйоре Торесе, десь бiля Бокас-дель-Торо або у якiйсь печерi на Бику чи Тельцi. Так, по-вашому, скарб на Тельцi? Ну, загалом, до зустрiчi. Adios!

Сеньйор Альварес Торес затримався ще на короткий час у Рiгана, щоб отримати найдокладнiшi вказiвки про ту роль, яку йому належало грати: йому потрiбно було затримати Френка якнайдовше й чинити йому всiлякi перепони у справах.

– Одним словом, – закiнчив Рiган, – я не шкодуватиму, коли в iнтересах свого здоров’я вiн залишиться там надовго, i плакати не буду, якщо не повернеться взагалi.

Роздiл II

Грошi, як i молодiсть, нiколи не знають перешкод. І Френк Морган, законний i природний власник i молодостi, i грошей, одного чудового ранку, через три тижнi пiсля того, як вiн розпрощався з Рiганом, опинився на борту найнятоi ним шхуни «Анжелiка», яка потрапила неподалiк вiд берега в штиль.