Серця трьох

 – Це ж лабарi, ще змiеня, тому ii укус нешкiдливий. Я гадала, що то гадюка. Маленькi лабарi надто схожi на гадюк.

Вiдчувши, що ii нога геть затерпла, бо джгут, яким вона була перетягнена, майже припинив кровообiг, Леонсiя опустила очi й побачила хустку Френка.

– Ну навiщо ви це зробили? – Зашарiлась дiвчина. – Адже це всього маленька лабарi, – з докором повторила вона.

– Ви ж самi сказали, що це гадюка! – заперечив вiн.

Дiвчина закрила лице долонями, але сховати своеi нiяковостi не могла: вуха в неi так i палали.

Френк мiг би заприсягтися, що вона смiеться, – якщо це, звичайно, була не iстерика. Тiльки тут вiн зрозумiв, як важко буде виконати взяту на себе обiцянку: надiти обручку iншого чоловiка на палець Леонсii, але вiн твердо вирiшив не пiддаватися ii чарам.

– Ну, тепер вашi родичi, треба гадати, неодмiнно продiрявлять мене кулями за те, що я не можу вiдрiзнити лабарi вiд гадюки, – гiрко зауважив вiн. – Можете покликати когось iз гасiенди, аби вони виконали цю мiсiю! Чи, може, самi пристрелити мене?

Однак дiвчина, мабуть, не чула його.

Легко й грацiйно схопившись iз землi, як i слiд було очiкувати вiд такоi бездоганноi iстоти, вона заходилася тупотiти по пiску.

– У мене нога затерпла, – пояснила вона, смiючись й уже не ховаючи обличчя.

– Ви поводитеся просто ганебно, – серйозно зауважив вiн. – Адже ви вважаете, що це я вбив вашого дядечка.

Леонсiя вiдразу перестала смiятися й зблiдла.

Вона нiчого не вiдповiла, тiльки схилилася й тремтячими вiд гнiву пальцями спробувала розв’язати хустку, нiби вона пекла iй ногу.

– Хочете, я допоможу вам, – люб’язно запропонував Френк.

– Ви тварюка! – запально вигукнула вона. – Вiдiйдiть убiк. Ваша тiнь падае на мене.

– Ось тепер ви зовсiм чарiвнi, невимовно, – далi кепкував Френк, стримуючи сильне бажання вхопити ii в обiйми. – Ви зараз точнiсiнько така, як я вас запам’ятав, коли вперше побачив на березi: то ви дорiкали менi, чому я не поцiлував вас, то починали самi цiлувати мене – так, так, ви мене цiлували! – а вже наступноi митi загрожували навiки зiпсувати менi травлення тiею вашою срiбною iграшкою.

Нi, ви анi на йоту не змiнилися вiдтодi. Ви все той самий вулкан на iм’я Леонсiя. Давайте вже краще я розв’яжу хустку. Невже ви не бачите, що вузол затягнуто? Вашим пальчикам нiколи з ним не впоратися.

Леонсiя розгнiвано тупнула ногою.