Доводи розсудку

В Елiзабет нещодавно з'явилася нова подруга, i ледi Рассел хотiла покласти кiнець цiй дружбi. То була дочка мiстера Шеперда, яка пiсля невдалого замiжжя повернулася з двома дiтьми у будинок батька. Вона була кмiтливою молодою жiнкою, що володiла мистецтвом подобатися; принаймнi вона сподобалась усiм у Келлiнч-холлi i так ввiйшла в довiру до мiс Еллiот, що вже не раз у неi гостювала, незважаючи на те, що ледi Рассел невпинно застерiгала Елiзабет вiд цiеi дружби, вважаючи ii недоречною.

Навряд щоб ледi Рассел справдi могла хоч трохи вплинути на Елiзабет. Здавалось, вона любила ii скорiше тому, що хотiла любити, а не тому що Елiзабет заслуговувала на ii любов. Вона нiколи не одержувала вiд неi чогось бiльше, нiж поверхових ознак уваги та звичайноi ввiчливостi; нiколи вона не могла нi переконати Елiзабет у чомусь, нi, тим бiльше, вiдрадити ii вiд чогось. Не раз вона добивалася того, щоб Енн могла iздити з батьком i сестрою до Лондона, добре розумiючи егоiстичнiсть i несправедливiсть такого ставлення; i в менш важливих випадках вона намагалася показати Елiзабет перевагу своiх вiрних суджень та цiнного життевого досвiду – i все даремно.

Елiзабет завжди йшла своiм власним шляхом; i нiколи вона не йшла так невiдступно проти ледi Рассел, як у своiй прихильностi до мiсiс Клей, i вiдвернулася вiд товариства такоi гiдноi сестри, вiддавши всю свою дружбу й довiру тiй, з ким iй слiд би бути просто привiтною, i нiчого бiльше.

На думку ледi Рассел, мiсiс Клей була нерiвнею Елiзабет за своiм суспiльним станом, а щодо ii вдачi, то вона могла якнайшкiдливiше вплинути на Елiзабет, i тому переiзд, який вiддалить мiс Еллiот вiд мiсiс Клей та надасть iй можливiсть здобути бiльш пiдхожих подруг, був справою першорядноi важливостi.

Роздiл III

– Дозволю собi зазначити, сер Волтер, – сказав мiстер Шеперд одного ранку в Келлiнч-холлi, вiдклавши прочитану газету, – що союз, який зараз укладають, нам дуже на користь.

Це замирення вижене на сушу всiх наших багатих морських офiцерiв. Кожен з них буде шукати собi дiм. Кращого часу й не уявити, сер Волтер, – так багато наймачiв, i дуже вiдповiдальних. Пiд час вiйни не один дворянин збiльшив свое багатство. Якби нам зустрiвся якийсь заможний адмiрал, сер Волтер…

– Йому б дуже пощастило, Шеперде, – вiдповiв сер Волтер, – ось усе, що я можу сказати.