Доводи розсудку

Келлiнч-холл став би для нього справжньою нагородою, вищою за всi нагороди, що вiн коли-небудь одержував, чи ж не так, Шеперде?

Мiстер Шеперд увiчливо засмiявся з цього жарту, а потiм додав:

– Насмiлюся зазначити, сер Волтер, що з моряками мати справи непогано. Мiй досвiд дозволяе менi сказати, що це люди з найшляхетнiшими поняттями, i я впевнений, що вони не можуть бути поганими наймачами. Тому, сер Волтер, я дозволю собi сказати, що в разi чуток про ваш намiр, що е цiлком можливим, бо однiй половинi свiту дуже важко приховувати своi вчинки й задуми вiд уваги та допитливостi другоi, i цi наслiдки треба брати до уваги; я, Джон Шеперд, можу приховати будь-якi своi сiмейнi справи, тому що навряд щоб хтось витрачав свiй час на те, щоб за мною спостерiгати; а от серовi Волтеру не так легко уникнути стороннiх поглядiв, отже, ризикну повiдомити вам, що мене не дуже здивуе, якщо, при всiй нашiй обережностi, усе ж таки хтось дiзнаеться про те, що ми насправдi збираемося зробити, а в такому випадку, як я вже казав, оскiльки скоро безперечно з'являться прохання, я звернув би особливу увагу на будь-якого з наших багатих морських офiцерiв; i, дозволю собi додати, у будь-який час для мене буде достатньо двох годин, аби звiльнити вас вiд клопоту з переговорами.

Сер Волтер лише кивав. Але незабаром вiн пiдвiвся, почав ходити по кiмнатi й iронiчно зазначив:

– Гадаю, що мало хто з морякiв не здивуеться, опинившись у такому будинку.

– Без сумнiву, вони благословили б долю, оглянувшись навколо, – сказала мiсiс Клей, яка теж була присутня: батько привiз ii сюди, бо для здоров'я мiсiс Клей не було нiчого кращого, нiж поiздка до Келлiнча, – але я цiлком згодна з батьком у тому, що моряк може бути чудовим наймачем.

Я добре знаю цих людей. Вони й справдi шляхетнi, i iм завжди можна довiряти! Якщо ви вирiшите залишити тут вашi коштовнi картини, сер Волтер, вони будуть у цiлковитiй безпецi! За будинком i парком будуть ретельно доглядати. Сади й чагарники будуть у порядку, майже такому ж бездоганному, у якому вони зараз. Ви можете не побоюватися, мiс Еллiот, що знайдете занедбаними вашi чудовi квiтники.

– Щодо всього цього, – холодно заперечив сер Волтер, – якщо я й вирiшу здати дiм в оренду, я ще не знаю, на яких умовах. Я не дуже схильний багато дозволяти наймачевi. Звичайно, нехай гуляе собi по парку, – рiдко хто з морських офiцерiв, та й не тiльки iх, звик до таких просторiв; але вiн не буде робити тут усе, що йому заманеться, i це вже iнша рiч.