Доводи розсудку

За хвилину вона вже стукала до гардеробноi свого чоловiка, i Енн, пiшовши за нею нагору, почула цiлу розмову, яка почалася радiсним повiдомленням Мерi:

– Я пiду з тобою, Чарлзе, адже вiд мене вдома не бiльше користi, нiж вiд тебе. Навiть якби я замкнулася з хлопчиком назавжди, вiн би й тодi мене не слухався. Енн залишиться вдома й подбае про нього – вона хоче взяти це на себе. Енн сама запропонувала. Отже, я пiду з тобою. Нарештi я пообiдаю у Великому Домi! Я з вiвторка там не обiдала.

– Це дуже люб'язно з боку Енн, – вiдповiв ii чоловiк, – i я буду радий, якщо ти пiдеш зi мною, але, менi здаеться, занадто жорстоко залишати ii саму вдома з нашою хворою дитиною.

Енн одразу ж навела своi докази, i ii щиростi було достатньо, щоб швидко його переконати; без подальших докорiв сумлiння вiн примирився з тим, що вона буде обiдати сама, щоправда, пропонуючи iй приеднатися до них пiзнiше i просячи дозволу за нею зайти. Але вона була непохитною, i тому незабаром мала задоволення простежити очима за Чарлзом i Мерi, що вiд'iздили в пiднесеному настроi.

Енн сподiвалася, що вони весело проведуть вечiр, якою б дивною не здавалася ця веселiсть. Що ж до неi, то iй залишалася найбiльша розрада, яка, мабуть, iй судилася. Вона дуже потрiбна хворiй дитинi; i iй нема дiла до того, що Фредерiк Вентворт за пiвмилi вiд неi розважае iнших приемною бесiдою.

Їй хотiлось би знати, з якими почуттями вiн думав про майбутню зустрiч. Мабуть, iз байдужiстю, якщо байдужiсть можлива за таких обставин. Або з байдужiстю, або з незадоволенням.

Адже якщо б вiн бажав знову ii побачити, вiн би не чекав так довго; вiн зробив би так, як вона б неодмiнно зробила на його мiсцi: шукав би зустрiчi ще тодi, коли йому пощастило так швидко здобути незалежнiсть, – едине, чого бракувало для iхнього щастя.

Зять i сестра повернулися, зачарованi новим знайомим i тим, як вони провели вечiр. Музика, танцi, безтурботнi бесiди – усе було якнайприемнiшим. Капiтан Вентворт такий галантний, його не назвеш нi вiдлюдним, нi сором'язливим, вони немов давно були знайомi, i вiн уже завтра вранцi пiде на полювання з Чарлзом.

Вiн прийде до снiданку, але не до Вiлли, хоч вони першi його запросили; потiм його почали переманювати до Великого Дому, i вiн, здаеться, побоювався заважати «мiсiс Чарлз Мазгроув», бо в неi хвора дитина на руках; отже, чомусь, не знати чому, вони з Чарлзом зрештою домовилися зустрiтися за снiданком у його батька.

Енн усе зрозумiла. Вiн не хотiв ii бачити.