Чуття і чутливість

І чому це тобi мусить поталанити в життi менше, нiж твоiй матерi? І лише в одному нехай твоя доля, люба моя Марiанно, буде несхожою на материну!

Роздiл 4

– Як жаль, Елiнор, – сказала Марiанна, – що Едвард не мае смаку до малювання.

– Не мае смаку до малювання? – вiдказала Елiнор. – А звiдки ти це взяла? Сам вiн справдi не малюе, але йому дуже подобаеться спостерiгати, як це роблять iншi люди, тож запевняю тебе: йому цiлком вистачае природного смаку, хоча вiн не мав можливостi розвинути його.

Якби йому довелося вчитися, то я певна, що вiн малював би дуже добре. У подiбних справах Едвард нiколи не довiряе власнiй думцi, тому завжди неохоче висловлюеться про той чи iнший малюнок, але вiн мае природженi правильнiсть i простоту смаку, якi дають йому змогу робити в цiлому точнi висновки.

Марiаннi не захотiлося ображати сестру, i тому вона з цього приводу не сказала бiльше нiчого; але те схвалення, що, за словами Елiнор, викликали у Едварда малюнки iнших людей, дуже мало нагадувало бурхливе захоплення, яке, на думку Марiанни, було безперечним свiдченням справжнього смаку.

І хоча в душi Марiанна посмiювалася над хибною думкою Елiнор, все ж вона вiддала сестрi належне за ту некритичну симпатiю до Едварда, котра до цiеi помилки спричинилася.

– Сподiваюся, Марiанно, – продовжила Елiнор, – ти бiльше не вважатимеш, що Едвардовi бракуе смаку. Гадаю, що насправдi ти так не думаеш, бо твое ставлення до нього е винятково доброзичливим. Якби було навпаки, то, менi здаеться, ти нiколи не змогла б бути з ним ввiчливою.

Марiанна не знала, що й казати. Їй аж нiяк не хотiлося ображати почуття своеi сестри, однак кривити душею вона не могла. Нарештi вона вiдповiла:

– Не ображайся, Елiнор, якщо моя думка про нього в чомусь рiзнитиметься з твоiм уявленням про його чесноти. Я не мала таких численних можливостей, якi мала ти, для того щоб належним чином поцiнувати тонкощi його iнтелекту, його нахили та смаки, але я надзвичайно високо цiную його доброту й розум.

Я гадаю, що вiн е втiленням доброчесностi та доброзичливостi.

– Я певна, – вiдповiла з усмiшкою Елiнор, – що його любим друзям сподобаеться така похвала. Я навiть не чекала, що ти висловишся про нього так тепло.

Марiанна дуже зрадiла з того, що iй пощастило догодити своiй сестрi.

– У його доброчесностi та доброзичливостi, – продовжила Елiнор, – не сумнiватиметься жоден, хто бачив Едварда достатньо часто i мав з ним невимушену розмову.