Чуття і чутливість

Пагорбами, що обрамляли котедж, долина в тому напрямi i закiнчувалася; починаючись помiж двох найкрутiших, вона знову вiдгалужувалася, але в iншому напрямку i пiд iншою назвою.

Розмiрами будинку i меблями в ньому мiсiс Дешвуд була в цiлому дуже задоволена, хоча багато чого з того, до чого вона звикла у своему життi i що здавалося iй необхiдним, тут бракувало. Проте iй завжди подобалося все покращувати i до всього щось додавати, до того ж цього разу вона мала достатньо грошей готiвкою, щоб надати примiщенням усiеi необхiдноi вишуканостi.

– Звичайно, – сказала вона, – будинок для нашоi родини замалий, але поки що нам у ньому буде комфортно, та й пора року для переробок уже запiзня. Можливо, навеснi, коли я матиму бiльше грошей, – сподiваюся, що так воно i станеться, – можна буде i про перебудову подумати. Обидва передпокоi е замалими для тiеi кiлькостi друзiв, котрi, як я сподiваюся, будуть часто тут збиратися. Я вже думала про це. Можливо, доведеться пустити коридор через один з цих передпокоiв, додавши ще й частину другого, таким чином зробивши новий вхiд.

Таке перепланування, а ще нова вiтальня, яку можна легко добудувати, а ще спальня та мансарда нагорi перетворять наш маленький котедж на чималенький будиночок. Шкода, що сходи не такi гарнi, як менi хотiлося б. Але не може бути все гаразд одночасно; гадаю, що iх неважко буде розширити. Подивимося, наскiльки значним буде коло наших знайомих навеснi, i вiдповiдно до цього ми й будемо планувати полiпшення нашого будинку.

А поки жiнка, якiй нiколи в життi не доводилося економити коштiв, ще тiльки збиралася здiйснити переробки за рахунок заощаджень iз доходу в п’ятсот фунтiв на рiк, у новоприбулих вистачило глузду задовольнитися будинком у його теперiшньому станi; кожна з них завзято розв’язувала своi конкретнi проблеми i намагалася, обставляючись книжками та iншими пожитками, вiдчути себе як удома.

Марiаннине фортепiано розпакували i розташували у зручному мiсцi; Елiноринi малюнки прикрасили стiни вiтальнi.

Наступного дня пiсля снiданку iх вiдволiк вiд цих занять господар котеджу, який приiхав, щоб запросити iх до Бартона i поцiкавитися, чи все у них е з дороги, а також запропонувати скористатися усiма речами з його будинку та саду.

Сер Джон Мiдлтон був статечним чоловiком рокiв сорока. Колись вiн гостював у Стенхiллi, але це було дуже давно, i тому молодi кузини не пам’ятали його. Обличчя його було дуже привiтним, а манери вiн мав такi ж доброзичливi, як i стиль його листа.