Чуття і чутливість

Ім’я його подобалося, мешкав вiн у селi, яке подобалося iй найбiльше, а мисливська куртка здалася iй найкрасивiшою з усього чоловiчого одягу. Уява ii працювала без упину, спогади були приемними, а на вивихнуту щиколотку вона не звертала уваги.

Сер Джон завiтав до них того ж ранку, щойно проглянуло сонечко з-за хмар, щоб йому вибратися з домiвки. Йому розповiли про халепу з Марiанною, а потiм нетерпляче спитали, чи не знае вiн бува в Алленхемi джентльмена на iм’я Вiллоубi.

– Вiллоубi?! – скрикнув сер Джон.

 – А що, вiн уже тут? Це приемна новина; треба менi неодмiнно з’iздити до нього завтра i запросити на обiд у четвер.

– Тож ви його знаете? – спитала мiсiс Дешвуд.

– Чи знаю я його?! Звичайно ж, знаю. Не можу не знати, бо вiн щороку приiздить сюди.

– І що ж це за молодик?

– Чудовий хлопець, таких у свiтi небагато, запевняю вас. Дуже пристойно стрiляе, i немае в Англii вправнiшого за нього вершника.

– І оце все, що ви можете про нього розповiсти?! – обурено скрикнула Марiанна.

 – А як вiн поводиться у товариствi? Якими е його улюбленi заняття, його таланти i схильностi?

Сер Джон був явно спантеличений.

– Клянусь вам, – вiдповiв вiн, – щодо всього цього я знаю про нього мало. Але вiн – приемний i приязний хлопець, до того ж мае найкращу з усiх, що я бачив, сучку-пойнтера. Вона була з ним того дня?

Але Марiанна так само мало могла розповiсти йому про породу собаки, як i сер Джон – про особливостi вдачi мiстера Вiллоубi.

– Але ж хто вiн? – спитала Елiнор.

 – Звiдки вiн? Чи мае вiн будинок у Алленхемi?

Стосовно цього сер Джон спромiгся дати бiльш точнi i бiльш зрозумiлi вiдомостi. Вiн розповiв Дешвудам, що мiстер Вiллоубi маетностi на селi не мае i мешкае тут тiльки тодi, коли вiдвiдуе стару бабцю в Алленхем Корт, родичем якоi вiн був i власнiсть якоi вiн мав успадкувати; а потiм додав:

– Так-так, мiсiс Дешвуд, на нього варто розставити тенета, запевняю вас, до того ж вiн мае в Сомерсетширi гарненький маеток. На вашому мiсцi я б не вiддавав мiстера Вiллоубi вашiй молодшiй доньцi, попри всi цi ii штучки з падiнням на пагорбах.

А то всi чоловiки дiстануться Марiаннi, а бiдолашний Брендон страждатиме вiд ревнощiв.

– Не думаю, – мовила мiсiс Дешвуд з доброзичливою посмiшкою, – що моi дочки намагатимуться, як ви кажете, розставити тенета на мiстера Вiллоубi. Вони вихованi не в тих правилах. Чоловiки, хоч би якими багатими вони були, можуть почуватися у нас у безпецi.