Чуття і чутливість

– Так чому ж вiн вас схвилював, якщо вiн дiловий i звичайний? Нi-нi, полковнику, ви нас не обдурите! Доведеться вам у всьому зiзнатися.

– Бiгме, добродiйко! – втрутилася ледi Мiдлтон. – Що ви таке кажете!

– Може, вам повiдомили, що ваша кузина Фаннi вийшла замiж? – наполягала мiсiс Дженнiнгс, iгноруючи докiр дочки.

– Та нi ж бо, кажу вам.

– О, тодi менi зрозумiло, вiд кого лист, полковнику. Сподiваюся, вона почуваеться добре.

– Про кого ви говорите, добродiйко? – спитав вiн, злегка червонiючи.

– О! Ви чудово знаете, про кого.

– Я дуже шкодую, панi, – сказав полковник, звертаючись до ледi Мiдлтон, – що отримав цього листа саме сьогоднi, вiн стосуеться справи, яка вимагае моеi негайноi присутностi в Лондонi.

– В Лондонi! – вигукнула мiсiс Дженнiнгс. – Але що вам робити там о цiй порi року?

– Менi надзвичайно сумно вiдмовлятися вiд такоi приемноi компанii, – продовжував вiн. – Тим бiльше, що, боюся, без мене вас до Вайтвелла не впустять.

Для них усiх це був жахливий удар!

– А якщо ви напишете записку економцi, мiстере Брендоне? – засмучено спитала Марiанна. – Може, цього вистачить?

Вiн похитав головою.

– Ми мусимо iхати, хiба ж можна вiдкладати, коли все готово?! – вигукнув сер Джон. – Ви поiдете до Лондона тiльки завтра, Брендоне, i не сперечайтеся!

– Якби це було так легко! Та не в моiй владi вiдкласти поiздку навiть на день.

– Ви хоча б трохи розповiли нам про цю справу, – сказала мiсiс Дженнiнгс, – а ми б вирiшили – можна ii вiдкласти чи не можна.

– Але ж ви затримаетеся лише на шiсть годин, – зазначив Вiллоубi, – якщо вiдкладете вiд’iзд до нашого повернення.

– Я не можу дозволити собi втратити навiть одну годину…

Елiнор почула, як Вiллоубi тихенько сказав Марiаннi:

– Є люди, якi терпiти не можуть пiкнiкiв, i Брендон належить до них. Просто вiн боiться схопити нежить i тому вигадав цю iсторiю, щоб не iхати. Готовий поставити п’ятдесят гiней, що лист вiн написав сам.

– Анiскiльки в цьому не сумнiваюся, – вiдповiла Марiанна.

– Менi давно вiдомо, Брендоне, – сказав сер Джон, – що вас, якщо вже ви прийняли рiшення, не переконати! Але все одно – добре зважте! Мiс Керi з сестричкою приiхали з Ньютона, трое сестер Дешвуд пройшли пiшки всю дорогу вiд котеджу, а мiстер Вiллоубi встав аж на двi години ранiше звичайного – i все заради пiкнiка у Вайтвеллi.