Чуття і чутливість

Проте якась сумовитiсть не полишала його: вiн розхвалював котедж, захоплювався видами з вiкон, був уважний i люб’язний, але сумовитiсть не проходила. Вони це помiтили, i мiсiс Дешвуд, приписавши ii бездушностi його матерi, сiла за стiл, сповнена обурення проти всiх себелюбних i черствих батькiв.

– Якi ж, Едварде, мае нинi мiсiс Феррар плани стосовно вас? – спитала вона, коли пiсля обiду вони розташувалися бiля натопленого камiна. – Вiд вас, як i ранiше, чекають, що ви, всупереч своiм бажанням, станете великим оратором?

– Нi.

Сподiваюся, матiнка переконалася, що таланту до дiяльностi на суспiльному теренi у мене не бiльше, нiж схильностi до неi.

– Але як же ви здобудете славу? Адже на менше вашi близькi не погодяться, а без старанностi, без готовностi не зупинятися нi перед якими витратами, без прагнення впливати на незнайомих людей, без професii i без упевненостi в собi здобути ii вам буде нелегко!

– А я навiть намагатися не буду. Я не маю нiякого бажання здобувати популярнiсть, i е всi пiдстави сподiватися, що менi вона не загрожуе.

Дяка Господу, насильно зробити мене красномовним i талановитим не зможе нiхто!

– Так, я знаю, що ви позбавленi честолюбства. І дуже помiркованi у своiх помислах.

– Гадаю, не бiльше i не менше, нiж усi люди. Як кожна людина, я хочу бути щасливим, але, як i кожна людина, бути нею можу тiльки на свiй лад. Велич мене щасливим не зробить.

– О, ще б пак! – вигукнула Марiанна. – Невже щастя може залежати вiд багатства i величi!

– Вiд величi, можливо, i нi, – зауважила Елiнор, – але багатство здатне добряче йому посприяти.

– Соромся, Елiнор! – вигукнула Марiанна з докором.

– Грошi здатнi дати щастя, тiльки якщо людина нiчого iншого не шукае. У всiх же iнших випадках тим, хто мае скромний достаток, нiякоi радостi вони принести не можуть!

– Мабуть, – з посмiшкою вiдповiла Елiнор, – ми з тобою зможемо порозумiтися. Рiзниця мiж твоiм «скромним достатком» i моiм «багатством» навряд чи така вже й велика; без них же при нинiшньому станi речей, – гадаю, ми обидвi заперечувати не станемо, – постiйна потреба в тому чи iншому неминуче затьмарюватиме життя.

Просто твоi уявлення е бiльш прекраснодушними, нiж моi. Ну, зiзнайся, що, на твою думку, означае поняття «скромний достаток»?

– Тисяча вiсiмсот, двi тисячi фунтiв на рiк, i не бiльше.

Елiнор розсмiялася.

– Двi тисячi фунтiв на рiк! Я ж називаю багатством одну тисячу. Саме таку вiдповiдь я i припускала!

Конец ознакомительного фрагмента.