Менсфілд-парк

Тому приiзд сестри, яку вона завжди любила i тепер сподiвалася затримати в себе, поки та не вийде замiж, був дуже вчасним; ii непокоiло лише одне – що Менсфiлд не зможе вдовольнити всiх потреб дiвчини, яка звикла до Лондона.

Мiс Кроуфорд також цього побоювалася, хоча ii тривога була здебiльшого пов'язана iз сумнiвами, чи влаштуе ii стиль життя сестри i чи досить шляхетне нове товариство; i лише пiсля марних спроб намовити брата оселитися з нею разом у iхньому маетку вона зрештою вирiшила звернутися до родичiв.

Генрi Кроуфорд, на жаль, вiдчував непереборну вiдразу до тривалого мешкання в одному будинку чи до постiйного перебування в тому ж самому товариствi; вiн не мiг поступитися сестрi в такiй важливiй справi, проте залюбки погодився супроводжувати ii до Нортгемптону i був готовий одразу ж забрати ii звiдти, якщо iй набридне це мiсце.

Зустрiч була вельми приемною для обох сторiн. Мiс Кроуфорд побачила, що ii сестра зовсiм не нудна i не провiнцiйна, чоловiк сестри виглядае справжнiм джентльменом, а будинок просторий i затишний; а мiсiс Грант знайшла тих, кого сподiвалася полюбити ще дужче, нiж колись, дуже привабливими.

Мерi Кроуфорд була надзвичайно гарненька; Генрi, хоч i не красень, мав приемний вираз обличчя i чарiвне поводження; манера триматися в обох була жива й природна, i мiсiс Грант одразу ж вiддала належне всьому iншому, iй подобалися обое, але Мерi була для неi дорожча; i, не маючи пiдстав пишатися власною вродою, вона тiшила свою гордiсть красою сестри. Мiсiс Грант навiть не чекала ii приiзду, щоб придивитися для неi гарну партiю; зрештою вона обрала Тома Бертрама: старшому синовi баронета дуже пiдiйшла б дiвчина з двадцятьма тисячами фунтiв, а до того ж iще й з усiма тими достоiнствами та вишуканими манерами, у яких мiсiс Грант була певна заздалегiдь; i, жiнка добросерда та щира, вона вже години через три пiсля першоi зустрiчi розповiла Мерi про своi намiри. Мiс Кроуфорд була дуже рада дiзнатися, що неподалiк вiд них живе така шанована родина; i iй не видалися недоречними нi турботи сестри про ii майбутне, нi зроблений нею вибiр. Замiжжя було ii головною метою – за умови, що знайдеться гiдна партiя; i, ще ранiше побачивши мiстера Бертрама у Лондонi, вона зрозумiла, що сам вiн так само вартий уваги, як i його суспiльне становище. І тому, сприймаючи намiри сестри нiбито жартома, вона водночас не забувала подумати про них серйознiше. Невдовзi про це сповiстили Генрi Кроуфорда.