На нашем сайте вы можете читать онлайн «Менсфілд-парк». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 19 века. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Менсфілд-парк

Автор
Дата выхода
13 мая 2013
Краткое содержание книги Менсфілд-парк, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Менсфілд-парк. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Джейн Остин) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Джейн Остен (1775—1817) і досі по праву вважається «першою леді» англійської літератури. Її «романи звичаїв» підкоряють ось уже третє століття щирістю, тонким психологізмом, істинно англійським гумором і є обов’язковими для вивчення в коледжах і університетах Великої Британії.
У маєтку «Менсфілд-парк», куди взято на виховання Фанні Прайс, панують незгода та непорозуміння, користь та егоїзм. Критики називають цей роман «ярмарком марнославства» Джейн Остен. У жодному іншому творі автора немає такого неприкритого засудження матеріального підходу до життя, як у цьому романі.
Менсфілд-парк читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Менсфілд-парк без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Доктор Грант i мiсiс Норрiс нiколи не були добрими друзями; iхне знайомство почалося з неприемноi розмови про ветхий стан пасторського будинку, а iхнi звички рiзнилися в усьому.
По хвилi мiстер Рашворт знову почав правити своеi:
– Усе графство у захватi вiд Смiтового маетку; але там було просто-таки порожне мiсце, поки Рептон не привiв його в належний вигляд. Так, менi слiд домовитися з Рептоном.
– Мiстере Рашворт, – мовила ледi Бертрам, – я б на вашому мiсцi насамперед взялась за алею. Так приемно пройти по алеi, коли гарна погода.
Мiстер Рашворт був радий запевнити ii свiтлiсть, що вiн iз нею цiлком згодний, i спробував на додачу зробити iй комплiмент; але, кажучи про свое захоплення ii вишуканим смаком, iз яким нiбито збiгалися його власнi уподобання, та ще й намагаючись натякнути, що вiн завжди звертае увагу на думку всього шанованого жiноцтва i особливо прагне догодити однiй iз його представниць, вiн зрештою геть заплутався у своiй промовi; i Едмунд поквапливо зупинив його слововиверження, запропонувавши йому вина.
Однак мiстер Рашворт, попри свое невмiння ясно висловлюватися, будь-що прагнув говорити про дорогий його серцю предмет.
– У Смiта всiеi землi – менше ста акрiв, це досить небагато, i тим паче вражае, що вiн зумiв так усе обладнати. А в нас у Созертонi сiмсот акрiв, коли не бiльше, – навiть без заливних лукiв; i тому, якщо можна було таке зробити в Комптонi, нам нема чого вагатися. Там зрубали два чи три старi дерева, що росли надто близько до будинку, i краевид вiдкрився просто дивовижний; тож я гадаю, що Рептон, чи хтось на зразок нього, неодмiнно вирубае алею в Созертонi; оту алею, знаете, що веде iз захiдного боку до вершини пагорба, – говорив вiн, звертаючись передусiм до мiс Бертрам.
Але мiс Бертрам спромоглася лише вiдповiсти:
– Алею? О, я ii не пам'ятаю. Справдi, я так мало знаю про Созертон.
Фаннi, що сидiла по iнший бiк вiд Едмунда, напроти мiс Кроуфорд, i уважно слухала, тепер позирнула на нього i стиха промовила:
– Вирубати алею! Який жаль! Це не нагадуе тобi Купера? «О зрубанi алеi, я сумую про ваш скорботний вирок».
Вiн посмiхнувся i вiдповiв:
– Боюся, алея справдi приречена, Фаннi.
– Менi б хотiлося побачити Созертон до того, як вирубають дерева; побачити маеток, яким вiн е зараз i яким був вiддавна; але не думаю, що менi трапиться така нагода.
– Ти нiколи там не бувала? Нi, звiсно, в тебе не було можливостi. І, на жаль, верхи туди не доiдеш. Та, гадаю, ми це якось владнаемо.











