Менсфілд-парк

 – Капiтан Маршалл? У вас, мабуть, широке коло знайомств серед вiйськових морякiв?

– Серед адмiралiв – так, звичайно, – це було сказано трохи зверхнiм тоном. – Але з офiцерiв нижчого рангу я знаю дуже небагатьох. Капiтани, можливо, чудовi люди, але вони не належать до нашого класу. Я можу дещо розповiсти вам про адмiралiв – i про них самих, i про iхнi флагманськi кораблi, i хто яку платню отримуе, i про iхнi дрiб'язковi сутички та заздрiсть. Власне кажучи, кожен iз них вважае, що його випередили по службi, i кожен на щось та ображаеться.

Звичайно, в домi мого дядечка я звела з ними близьке знайомство – i досить на них надивилася, i на вискочнiв – контр-адмiралiв, i на тих, що пасуть заднiх – тобто на вiце-адмiралiв; тiльки, прошу, не думайте, що я з них глузую.

Едмунд знову спохмурнiв i коротко зауважив:

– Це благородна професiя.

– Так, професiя непогана, але за двох умов: якщо вона дае грошi i якщо людина вмiе iх не розтринькувати. Та загалом вона не належить до моiх улюблених професiй.

Менi нiколи не здавалася вона чимось привабливою.

Усi iншi помiж тим вели далi розмову про перебудову маетку, i мiсiс Грант не могла не звернутися до брата, хоч це й вiдвернуло його увагу вiд мiс Джулii Бертрам.

– Любий Генрi, а ти що скажеш? Адже ти сам робив усiлякi перебудови, i, як я чула, Еврiнгем може перевершити будь-який iз маеткiв Англii. Його природна краса просто дивовижна. Еврiнгем i ранiше здавався менi напрочуд гарним мiсцем; цi пологi схили i розкiшнi лiси! Я б усе вiддала, аби його побачити ще раз!

– Менi дуже приемно чути, що ти такоi гарноi думки про нього, – вiдповiв Генрi, – але, здаеться менi, ти була б певною мiрою розчарована: вiн не такий, яким ти його собi уявляеш.

Там нiде розвернутися, – ти просто здивувалася б, як там мало землi, – а щодо перебудов, я майже нiчого не зробив – так, лише якiсь дрiбницi; я хотiв би зробити набагато бiльше.

– Вам подобаеться цим займатися? – спитала Джулiя.

– Так, дуже; але Еврiнгем мае такi природнi переваги, за яких з першого погляду стае зрозумiло, наскiльки незначними мають бути покращення; i завдяки моiм вiдповiдним рiшенням вiн набув свого теперiшнього вигляду всього лише через три мiсяцi пiсля мого повнолiття.

План перебудови я намiтив ще у Вестмiнстерi, а коли був у Кембриджi, дещо в ньому змiнив – i у двадцять один рiк втiлив його у життя. Я схильний заздрити мiстеровi Рашворту, у нього попереду стiльки радощiв; а моi минули надто швидко.