Менсфілд-парк

Таке виразне обличчя! Але, може, щось у ii словах тобi здалося не зовсiм доречним, Фаннi?

– О, так! iй не слiд було говорити в такому тонi про свого дядечка. Мене це просто здивувало. Вона жила в дядечка стiльки рокiв. І хоч би якi були його вади, вiн дуже любить ii брата i ставиться до нього, кажуть, як до рiдного сина. Я просто не могла повiрити, що таке чую.

– Я так i подумав, що тобi це буде неприемно. Це вельми негарно з ii боку.

– І, як на мене, це велика невдячнiсть.

– Невдячнiсть – надто сильно сказано; я не знаю, чи мае ii дядько хоч якесь право очiкувати вiд неi вдячностi; у його дружини, без сумнiву, було таке право, i саме щира повага до пам'ятi тiтоньки змушуе ii так хибно поводитися.

Вона справдi у складному становищi. Маючи такi щирi почуття i палку вдачу, вона не може виявити пошани до мiсiс Кроуфорд, не кидаючи при цьому тiнi на адмiрала. Не зважуся судити, хто бiльшою мiрою винний у iхнiх негараздах, але нинiшня поведiнка адмiрала, мабуть, спонукае стати на бiк його дружини; а те, що мiс Кроуфорд ii захищае, цiлком природно – i говорить на ii користь. Я не засуджую ii точки зору; але, звичайно, привселюдно ii висловлювати е недоречним.

– А тобi не здаеться, – мовила Фаннi по роздумi, – що ця недоречнiсть передусiм не робить честi мiсiс Кроуфорд, адже це вона змалку виховувала свою племiнницю? І, мабуть, не змогла прищепити iй вiрну думку про те, чим вона зобов'язана адмiраловi.

– Справедливе зауваження. Так, своiми вадами племiнниця, безперечно, завдячуе тiтоньцi; i тим паче слiд подумати про невтiшне становище, у якому вона перебувала досi.

Але життя в ii нинiшньому домi мае пiти iй на користь. Мiсiс Грант суворо дотримуеться правил пристойностi. І приемно слухати, з якою любов'ю мiс Кроуфорд говорить про свого брата.

– Так, лише невдоволена, що вiн пише iй такi короткi листи. Я ледь не засмiялася, коли вона про це казала; але я не можу так високо цiнувати доброту та прихильнiсть брата, який лiнуеться навiть написати сестрi листа, вартого уваги, коли вони в розлуцi.

Я певна, що Уiльям нiколи, хоч би там що, не повiвся б так зi мною. І яке вона мае право вважати, що i ти не будеш писати довгих листiв, якщо поiдеш?

– Це право дае iй жвавий розум, Фаннi, який не мине нагоди, щоб потiшити себе або iнших; це не слiд засуджувати, якщо причиною тому не е поганий гумор чи грубiсть; а в зовнiшностi i манерах мiс Кроуфорд немае й слiду подiбних вад, – нiчого рiзкого, незугарного, показного.