Менсфілд-парк

 – Якщо господар i господиня самi iх не вiдвiдують, то в цьому звичаi бiльше поганого, нiж доброго.

– У будь-якому разi, що стосуеться подiбних речей, краще дозволити людям чинити на власний розсуд. Кожен мае iти своiм шляхом – i обирати час i мiсце для своеi молитви. Обов'язок бути присутнiм на службi, цi формальностi, обмеження – все це пригнiчуе i навряд чи може комусь подобатись; а якби доброчиннi парафiяни, що звикли щодня ставати навколiшки й позiхати на галереi, могли передбачити тi часи, коли через головний бiль можна буде полежати в лiжку зайвих десять хвилин i не боятися, що iх звинуватять у тому, нiби ти не слухав вiдправи, вони б застрибали з радощiв й заздростi.

Уявляете, як неохоче йшли до цiеi каплицi красунi з роду Рашвортiв? Молодi мiсiс Елiнор i мiсiс Брiджит удавали з себе саму побожнiсть, а в головах у них дiялося зовсiм iнше – особливо якщо бiдолашний капелан не був гарним з виду; а в тi часи, гадаю, вони були ще потворнiшi, нiж зараз.

Кiлька хвилин ii слова лишалися без вiдповiдi.

Фаннi зашарiлася i позирнула на Едмунда, але була надто сердита, щоб говорити; а йому знадобилося трохи опанувати себе, перш нiж вiн мовив:

– Ваш жвавий розум не здатний поставитися серйозно навiть до серйозних предметiв. Ви змалювали кумедну картину, i, знаючи людську натуру, не можна стверджувати, що все це було не так. Усi ми iнодi вiдчуваемо, що нам важко зосередитися настiльки, наскiльки ми цього хотiли б; та якщо ви припускаете, що це рiч звичайна, тобто що слабкiсть, яку не намагаються побороти, переростае у звичку, – чого ж можна очiкувати вiд такоi людини, якщо вона буде молитися на самотi? Чи ви вважаете, що стражденна душа, яка дозволяе собi вiдволiкатися вiд молитви в церквi, зможе краще володiти собою в тiснiй кiмнатi?

– Так, цiлком iмовiрно.

Вона матиме принаймнi двi переваги. Їi увага менше вiдволiкатиметься на все довкола, i випробування триватиме не так довго.

– Гадаю, душа, яка не бореться з собою за одних обставин, знайде, на що вiдволiктися, за iнших; а вплив самого мiсця i приклад часто можуть пробудити кращi почуття, нiж тi, що були спершу.

Однак я визнаю, що довга служба iнколи втомлюе. Менi й хотiлося б так не думати, але я не так давно покинув Оксфорд, щоб забути, якою може бути церковна вiдправа.

У цей час iншi члени компанii походжали по церквi; Джулiя привернула увагу мiстера Кроуфорда до своеi сестри, мовивши:

– Подивiться на мiстера Рашворта i Марiю, – стоять собi поруч, наче iх от-от мають повiнчати.