Менсфілд-парк

Погляньте, у них справдi такий вигляд, еге ж?

Мiстер Кроуфорд усмiшкою висловив свою згоду i, пiдiйшовши до Марii, сказав так, щоб могла почути лише вона:

– Менi не дуже приемно бачити мiс Бертрам так близько до вiвтаря.

Здригнувшись, вона мимоволi вiдступила на кiлька крокiв убiк, та по хвилi оволодiла собою i, неприродно розсмiявшись, спитала його майже так само тихо, чи не вiн буде ii дружкою?

– Боюся, iз цим я впорався б не найкращим чином, – вiдповiв вiн, багатозначно позирнувши на неi.

Джулiя, приеднавшись до них тоi ж митi, пiдтримала жартiвливий тон.

– Слово честi, дуже шкода, що не можна владнати це зараз, бо ми не маемо на те дозволу церкви; адже ми все одно вже зiбралися, i це вийшло б надзвичайно мило.

Вона говорила про це i смiялася так необачно, наче бажала, щоб ii почули мiстер Рашворт i його матiр i щоб люб'язне воркотiння закоханого мiстера Кроуфорда не лишилося непомiченим для ii сестри; тодi як мiсiс Рашворт зауважила з належною гiднiстю та посмiшками, що ця подiя, коли б вона не вiдбулася, буде для неi найщасливiшою в життi.

– Якби Едмунд уже був священиком! – вигукнула Джулiя i пiдбiгла туди, де вiн стояв з мiс Кроуфорд i Фаннi. – Едмунде, любий, якби ти вже був священиком, ти мiг би обвiнчати iх негайно. Який жаль, що ти ще не прийняв сан; мiстер Рашворт i Марiя вже готовi.

Вираз обличчя мiс Кроуфорд, коли вона почула слова Джулii, мiг би потiшити стороннього глядача. Вона була приголомшена новиною, яку щойно дiзналася. Фаннi пожалiла ii.

– Ще не прийняв сан! – сказала мiс Кроуфорд. – Он як, ви збираетеся стати священиком?

– Так, невдовзi пiсля повернення мого батька, – певно, на Рiздво.

Мiс Кроуфорд, отямившись вiд несподiванки i знову прибравши спокiйного вигляду, тiльки й вiдповiла:

– Якби я знала про це ранiше, я б говорила про духовних осiб з бiльшою повагою, – i змiнила тему розмови.

Через деякий час у каплицi знову запанували тиша та спокiй, яку не порушували в нiй, за рiдкими винятками, протягом усього року.

Нижню частину будинку вже оглянули повнiстю, i мiсiс Рашворт, що нiколи не знала втоми в подiбних випадках, уже хотiла була вести гостей головними сходами i показувати iм горiшнi кiмнати, але тут утрутився ii син, що непокоiвся, чи вистачить iм на все часу.