Менсфілд-парк

Марiю варто було пожалiти бiльше, нiж Джулiю; адже для неi батькiв приiзд був пов'язаний iз замiжжям, оскiльки люблячий батько, пiклуючись про ii щастя, мав поеднати ii з нареченим, якого вона ще не так давно вважала гiдним ii ощасливити. Але зараз iй було тоскно бачити перед собою таке майбутне. Єдине, що вона могла вдiяти, – це дивитися на нього наче крiзь полуду, сподiваючись, що, коли полуда спаде, вона побачить щось iнше. Навряд чи батько повернеться на початку листопада, завжди трапляються якiсь перешкоди – негода чи щось iнше; те саме миле серцю «щось», яким утiшае себе кожний, хто заплющуе очi, щоб не бачити, i не бажае чути голосу власного сумлiння.

Напевне, вiн таки з'явиться в серединi листопада; а до середини листопада ще три мiсяцi. Три мiсяцi складаються з тринадцяти тижнiв. А чого тiльки не станеться за тринадцять тижнiв!

Сер Томас був би глибоко скривджений, якби хоч наполовину пiдозрював про почуття своiх доньок з нагоди його повернення; i вiн би навряд чи втiшився, знаючи про цiкавiсть, яку ця звiстка викликала в iншоi юноi ледi.

Мiс Кроуфорд, навiдавшись разом iз братом до Менсфiлду, щоб провести там вечiр, почула цю добру новину; i, хоч вона нiбито поцiкавилась цiею справою лише iз ввiчливостi i не виказала жодних почуттiв, спокiйно поздоровивши усiх членiв родини, – насправдi вона вислухала новину з цiкавiстю, яку не так легко було вдовольнити. Мiсiс Норрiс переказала iй деякi подробицi з листiв, i тему було вичерпано; але пiсля чаю, коли мiс Кроуфорд стояла бiля розчиненого вiкна з Едмундом i Фаннi, дивлячись, як надворi сутенiе, а обидвi мiс Бертрам, мiстер Рашворт i Генрi Кроуфорд запалювали свiчки на фортепiано, вона раптом звернулася до них:

– Яким щасливим виглядае мiстер Рашворт! Вiн думае про листопад.

Едмунд також озирнувся i поглянув на мiстера Рашворта, але не знайшов, що сказати.

– Повернення вашого батька буде визначною подiею.

– Так, звичайно; пiсля такоi довгоi розлуки – для нього не лише довгоi, але й досить небезпечноi.

– І до того ж воно передуватиме iншим значним подiям: ваша сестра вийде замiж, а ви будете посвяченi у сан.

– Так.

– Не ображайтесь, – мовила вона, смiючись, – та менi щось згадуються давнi античнi героi, що, звершивши славетнi дiяння в чужiй землi, приносять жертви богам за свое щасливе повернення.

– У цьому випадку немае нiякоi жертви, – вiдповiв Едмунд iз серйозною посмiшкою i знову подивився у бiк фортепiано. – Сестра сама зробила цей вибiр.

– О, так! Я знаю.