Нортенґерське абатство

На вiдмiну вiд мiс Торп вона не була зосереджена на тому, як ii приймае оточення, не намагалася виявити нарочиту елегантнiсть, проте у всьому ii виглядi вiдчувалося справжне благородство. Їi манери свiдчили про розум i хороше виховання – вона не була нi сором’язливою, нi пiдкреслено невимушеною. І, здавалося, що вона вмiла почувати себе молодою й привабливою i радiти балу, не намагаючись привернути до себе увагу кожного чоловiка, що опинявся коло неi, i не перебiльшуючи своiх почуттiв виявом захоплення, яке доходило б до екзальтацii, або прикрого роздратування через кожну дрiбницю.

Кетрiн, якiй мiс Тiлнi вiдразу сподобалася зовнi, а ще тим, що була сестрою мiстера Тiлнi, хотiлося ближче з нею познайомитись, i тому вона залюбки говорила iй все, що тiльки спадало на думку i що вона мала смiливiсть i можливiсть сказати. Але труднощi, що виникають на шляху до швидкого зближення через брак однiеi чи багатьох необхiдних умов, не дозволили iм просунутися далi першоi стадii знайомства, на якiй вони повiдомили одна однiй про свое ставлення до Бата, про захоплення його архiтектурою та околицями, про те, чи люблять вони малювати, грати й спiвати i iздити верхи на конях.

Одразу ж пiсля закiнчення перших двох танцiв Кетрiн вiдчула дотик руки вiрноi Ізабелли, яка з радiстю оголосила:

– Нарештi я вас знайшла! Люба моя, я вже цiлу годину вас шукаю. Як ви могли танцювати в цiй партii, знаючи, що я танцюю в iншiй? Без вас я почувалася такою нещасною!

– Ізабелло, люба, як же я могла танцювати з вами? Я навiть не знала, куди ви подiлися.

– Те ж саме я втовкмачувала вашому братовi, але вiн не вiрив. «Пiдiть i пошукайте ii, мiстере Морланд!» – казала я йому, але даремно – вiн не зробив жодного кроку. Хiба не так, мiстере Морланд? Якi ви, чоловiки, лiнивi! Моя люба Кетрiн, ви були б украй здивованi, коли б почули, як я його вичитувала. Знаете, я не церемонюсь з такими нечемами.

– Погляньте на он ту молоду ледi з бiлою дiадемою на головi, – прошепотiла Кетрiн, вiдвiвши подругу вiд Джеймса. – Це сестра мiстера Тiлнi.

– Боже мiй! Не може бути! Ну ж бо, дайте менi як слiд ii розгледiти. Яка гарна! Нiколи в життi не бачила такоi красунi! А де ж ii чарiвний брат? Тут, у цiй залi? Покажiть же менi його – я згораю вiд нетерпiння! Мiстере Морланд, будь ласка, не дослухайтеся: ми говоримо не про вас.