Нортенґерське абатство

– А про що ж ви шепочетесь? Щось сталося?

– Нi, це нi на що не схоже! Ви, чоловiки, такi цiкавi! А ще кажете про жiночу цiкавiсть! Не пiдслуховуйте! Задовольнiться тим, що це вас не стосуеться.

– Ви гадаете, що це може мене задовольнити?

– Клянусь, я нiчого подiбного нiколи в життi не зустрiчала! Що вам до того, про що ми говоримо? Коли б навiть йшлося про вас, то й тодi я б вам не радила пiдслуховувати, бо ви можете почути щось не надто приемне.

У цих пустопорожнiх балачках, що точилися доволi довго, первiсну тему, здавалося, було зовсiм забуто.

І хоч Кетрiн була дуже рада на деякий час ii не торкатися, у неi, проте, не могло не з’явитись легкоi пiдозри, чи справдi Ізабеллi так уже кортить побачити мiстера Тiлнi.

Коли оркестр знову заграв, Джеймс спробував запросити на танець свою чарiвну даму, але вона рiшуче йому вiдмовила.

– О нi, мiстере Морланд, – вигукнула вона, – нiзащо на свiтi! Ви такий нестерпний! Уявiть собi, люба Кетрiн, що менi пропонуе ваш братусь. Вiн хоче, щоб я танцювала з ним ще раз, хоч я й пояснила йому, що це просто непристойно! Коли ми не змiнимо партнерiв, ми станемо притчею во язицех.

– Слово честi, – сказав Джеймс, – на таких великих балах можна танцювати з тим же самим партнером, а можна з рiзними.

– Яке безглуздя! Як можна таке казати? Але якщо чоловiк щось вiзьме собi в голову, йому годi суперечити. Кетрiн, люба, будьте ласкавi, заступiться за мене – переконайте вашого братуся, що це неможливо. Скажiть, якщо я погоджусь, це вас дуже засмутить.

Адже вас це й справдi засмутить, чи не так?

– Нi, чому ж? Але якщо ви гадаете, що так робити не слiд, танцюйте з iншим.

– Ну то що? – скрикнула Ізабелла. – Ви чули, що казала ваша сестра? І ви досi наполягаете? Тодi затямте: якщо через нас жiнки в Батi зчинять переполох, то це не моя провина. Кетрiн, люба моя, бога ради, ходiмо танцювати з нами!

З цими словами вона й мiстер Морланд рушили до своеi попередньоi партii. Тим часом Джон Торп кудись пiшов. І Кетрiн, яка весь час мрiяла дати можливiсть мiстеровi Тiлнi повторити таке приемне для неi запрошення, що ним вiн удостоiв ii на початку вечора, почала якнайшвидше просуватися до мiсiс Аллен i мiсiс Торп, сподiваючись ще застати його бiля них.

Та, на жаль, ця надiя не справдилась, i вона зрозумiла ii необгрунтованiсть.

– Ну як, моя люба, – запитала мiсiс Торп, якiй кортiло почути прихильний вiдгук про свого сина, – сподiваюсь, ви були задоволенi вашим партнером?

– Дуже задоволена, мем.