Нортенґерське абатство

– Рада це чути. У Джона чудовий характер, чи не так?

– А мiстера Тiлнi ви бачили, моя люба? – спитала мiсiс Аллен.

– Нi. А де вiн?

– Щойно вiдiйшов вiд нас. Сказав, що йому так набридло тинятися по залi, що вiн вирiшив потанцювати. Гадаю, вiн би вас запросив, якби ви зустрiлися.

– Де ж вiн може бути? – спитала Кетрiн, оглядаючись на всi боки.

Та iй не довелось довго шукати мiстера Тiлнi. Невдовзi вона побачила, що вiн веде якусь молоду ледi танцювати.

– О, вiн таки знайшов собi даму. Шкода, що вiн не запросив вас! – сказала мiсiс Аллен.

– Ви маете рацiю, мiсiс Аллен, – вiдповiла мiсiс Торп, задоволено усмiхнувшись. – Я не можу з цим не погодитися, хоч i доводжуся йому матiр’ю. Вiн найприемнiший кавалер у всьому свiтi!

Цi слова, сказанi невлад, багато в кого могли б викликати подив, однак вони не спантеличили мiсiс Аллен, яка, трошки подумавши, шепнула Кетрiн:

– Вона, мабуть, вважае, що я говорила про ii сина.

Кетрiн була розчарована й засмучена. Те, про що вона так мрiяла, випурхнуло в неi прямо з рук. Перебуваючи в такому настроi, вона була аж нiяк не схильна до люб’язноi вiдповiдi на звертання Джона Торпа, який невдовзi пiдiйшов до неi:

– Ну що, мiс Морланд, чи не потанцювати нам з вами ще раз?

– О нi, дякую вам. Два нашi танцi вже закiнчилися. Окрiм того, я втомилася i бiльше не хочу танцювати.

– Не хочете? Тодi давайте погуляемо, поглузуемо з публiки. Ходiмо зi мною, я покажу вам чотирьох найбiльших дивакiв у залi – моiх молодших сестер i iхнiх кавалерiв.

Вибачившись, Кетрiн знову вiдповiла вiдмовою, i зрештою вiн сам пiшов пiд’юджувати своiх сестер. Кетрiн було дуже сумно. Мiстер Тiлнi, якому треба було виявляти увагу до своеi дами, не мiг пiд час чаювання приеднатися до iхньоi компанii. Мiс Тiлнi, хоч i залишалася з ними, сидiла далеко вiд неi. А Джеймс з Ізабеллою були захопленi розмовою, отож подруга не мала часу розважати Кетрiн, хiба що гукнула до неi: «Кетрiн, люба моя».

Роздiл ІХ

Прикрощi не полишали Кетрiн цього вечора. Усi, хто оточував дiвчину, спротивiли iй, i вiд цього сильного почуття вона невдовзi втомилася i iй захотiлося якнайшвидше опинитися вдома. Це бажання пiсля повернення на Палтнi-стрiт переросло у вовчий апетит, який, пiсля того як вона його вгамувала, поступився мiсцем непереборнiй сонливостi. Такою була найвища точка ii негараздiв.