Нортенґерське абатство

 – Але я й справдi вас не чекала!

– Не чекали? Гарно, нiвроку! Але що б ви робили, коли б я не приiхав?

Нiме благання Кетрiн про допомогу, однак, не знайшло найменшого вiдгуку з боку мiсiс Аллен, бо вона, не вмiючи нiчого висловити поглядом, навiть не пiдозрювала, що це може зробити хтось iнший. І оскiльки Кетрiн, аби не вiдмовлятися вiд прогулянки, змогла зустрiтися з мiс Тiлнi трохи пiзнiше, а катання з мiстером Торпом, за умови, що Ізабелла iхала з Джеймсом, не було гiдним осуду, iй нiчого не залишалося, як спитати:

– Ви не проти, мiсiс Аллен, якщо я поiду? Годинку-двi ви побудете без мене?

– Робiть так, як вам хочеться, моя люба, – спокiйно сказала мiсiс Аллен.

Кетрiн послухала цiеi поради й пiшла одягатись. Вона повернулася дуже швидко. Тi, хто залишився, ледве встигли обмiнятися короткими схвальними зауваженнями на ii адресу, пiсля того як Торп домiгся вiд мiсiс Аллен визнання достойностей свого кабрiолета, а потiм, попрощавшись з цiею дамою, Джон i Кетрiн поквапилися на вулицю.

– Люба моя, – вигукнула Ізабелла, до якоi Кетрiн з обов’язку дружби мала пiдбiгти, перш нiж сiсти до екiпажа, – ви збирались принаймнi три години! Я вже боялася, чи ви не захворiли. Який чудовий учора був бал! Менi треба розказати вам тисячу речей. Сiдайте, хутко сiдайте. Менi так хочеться покататись.

Кетрiн послухалась i пiшла до iншого екiпажа, але не настiльки швидко, щоб не почути, як ii подруга голосно сказала Джеймсу:

– Яка ж вона мила! Я ii просто обожнюю.

– Ви тiльки не лякайтесь, мiс Морланд, – сказав Торп, пiдсаджуючи ii в кабрiолет, – якщо кiнь, перш нiж рушити з мiсця, трошки покаже свiй норов. Вiн може раз чи два рвонути, потiм хвилину постоiть, а вже потiм вiдчувае хазяйську руку. Вiн у мене веселий, грайливий, але не злий.

Ця характеристика не здалася Кетрiн дуже обнадiйливою, але вiдступати було пiзно: вона була надто юною, щоб зiзнатися, що боiться, тому, йдучи назустрiч долi й сподiваючись на вiдданiсть тварини своему хазяiновi, вона сумирно сiла до екiпажа, дивлячись, як Торп сiдае поряд з нею.

Коли все було готово, слузi, який стояв бiля голови коня, було гучно наказано: «Вiдпускай!», пiсля чого вони так спокiйно, як тiльки можна собi уявити, без ривка чи стрибка або чогось подiбного, рушили в дорогу.