Нортенґерське абатство

Кетрiн, радiючи з цiеi щасливоi обставини i вдячна за неi долi, зi здивуванням висловила свое задоволення, i ii супутник одразу ж розтлумачив iй, що все пояснюеться його особливим умiнням тримати вiжки i незвичайною спритнiстю й чуттям, з якими вiн користуеться батогом. Хоча Кетрiн не могла зрозумiти, навiщо при такому бездоганному вмiннi керувати конем йому треба було лякати ii норовистiстю тварини, вона, проте, щиро привiтала себе з тим, що перебувае пiд охороною такого вмiлого вiзника. І, помiтивши, що тварина продовжуе рухатися так само спокiйно, зовсiм не намагаючись виявити неприемну жвавiсть, i (беручи до уваги те, що вона пробiгае не менше десяти миль на годину), не бiжить з небезпечною швидкiстю, Кетрiн вiд душi насолоджувалась прогулянкою та бадьорою свiжiстю чудового лютневого дня, почуваючись в цiлковитiй безпецi.

Вони трохи поговорили, а потiм на кiлька хвилин запала мовчанка. Раптом Торп ii порушив, спитавши:

– Старий Аллен, мабуть, неймовiрно багатий?

Кетрiн його не зрозумiла, i вiн повторив запитання, додавши пояснення:

– Старий Аллен, у якого ви живете.

– О, так ви маете на увазi мiстера Аллена? Авжеж, гадаю, вiн дуже багатий.

– І в нього взагалi немае дiтей?

– Так, взагалi немае.

– Для решти спадкоемцiв це пречудово. Вiн ваш хрещений, здаеться?

– Мiй хрещений? Зовсiм нi.

– Адже ви живете з ними.

– Так, звичайно.

– Ось про це я i кажу. На мою думку, вiн чудовий старий, i, певно, свого часу непогано пожив – iнакше чому в нього подагра? Мабуть, вiн i зараз щодня випивае по пляшечцi?

– По пляшечцi? О нi.

Як ви могли таке подумати? Вiн людина дуже стримана. Вам здалося, що вчора вiн був напiдпитку?

– Боже праведний! У вас, жiнок, кожен чоловiк завжди напiдпитку. Невже ви вважаете, що людину можна звалити з нiг якоюсь пляшчиною? Я впевнений у одному: якби кожен випивав щодня по пляшцi, у свiтi не було б i половини теперiшнiх безладiв. Тодi б усi зажили, як слiд.

– Щось менi не вiриться.

– О Господи, та це б врятувало тисячi людей! У королiвствi не випивають i сотоi частки того, що слiд випивати.

З нашим туманним клiматом iнакше не можна.

– Однак я чула, що в Оксфордi п’ють надто багато вина.

– В Оксфордi? В Оксфордi тепер узагалi не п’ють, можу вас запевнити. Там нiхто не п’е. Навряд чи ви зустрiнете там людину, яка може випити бiльше, нiж чотири кухлi. Ось, наприклад, коли я востанне запросив до себе друзiв, усi дивувалися, що в нас вийшло по п’ять кухлiв на брата.