Нортенґерське абатство

Дивилися на це, нiбито на якусь чудасiю. У моему домi й справдi е що випити. В Оксфордi це мало де знайдеш, ось чому вони всi так здивувались. Отож робiть висновок, випивають там чи нi.

– Так, я його зробила, – обурено вiдповiла Кетрiн. – І зрозумiла, що випиваете ви значно бiльше вина, нiж я думала. Проте я впевнена, що Джеймс не п’е так багато.

Слова Кетрiн були зустрiнутi запальною промовою, у якiй неможливо було нiчого розiбрати, окрiм майже клятвених запевнень, якими вона була щедро присмачена, i молода особа, коли ця промова закiнчилася, ще дужче змiцнилася думкою про надмiрнiсть оксфордськоi пиятики i щасливою впевненiстю в порiвняно тверезому способi життя ii брата.

Пiсля цього думки Торпа знову зосередилися на позитивних якостях його екiпажа, i вiн заохоував Кетрiн висловлювати захоплення жвавiстю й легкiстю, з якою бiг його кiнь, а також плавним рухом кабрiолета, який е наслiдком розмiреноi ходи тварини й високоi якостi ресор. Вона погоджувалася з ним у всiх проявах його захоплення, як тiльки могла.

Нi послабити iх, нi пiдсилити було неможливо: його обiзнанiсть i ii непоiнформованiсть у таких справах, його впевненiсть i ii невпевненiсть у собi цiлком це виключали. Вона не могла висловити жодноi власноi думки, але, хоч би що вiн казав, вона з усiм радо погоджувалася, i зрештою вони без жодних зусиль дiйшли обопiльного висновку, що його екiпаж в усiх вiдношеннях е найкращим серед подiбних екiпажiв у Англii, його кабрiолет – найкращоi будови, його кiнь – найкращий за швидкiстю й легкiстю бiгу, а вiн сам – найкращий вiзник.

– Ви й справдi думаете, мiстере Торп, – сказала Кетрiн, наважившись нарештi визнати подумки цю тему цiлком вичерпаною i якось ii змiнити, – що кабрiолет Джеймса може зламатися?

– Зламатися? О Господи! Ви хоч колись у життi бачили таку хистку штуковину? У ньому немае жодноi надiйноi деталi. Колеса зовсiм спрацювалися принаймнi десять рокiв тому. Що ж до всього iншого, то цей кабрiолет, клянуся, розпадеться на шматки, варто до нього лише доторкнутися.

Це найветхiша рiч з усiх, якi я будь-коли бачив! Слава Богу, у нас зовсiм iнша справа! У iхнiй таратайцi я б не ризикнув i двох миль проiхати, навiть за п’ятдесят тисяч фунтiв.

– Боже мiй! – вигукнула Кетрiн, неабияк перелякавшись. – Тодi повернiмося назад, я вас благаю. Якщо ми поiдемо далi, з ними обов’язково трапиться якесь лихо. Повернiмося, мiстере Торп! Зупинiться й поговорiть з моiм братом, i пояснiть йому, як вони ризикують.