Мандри Гуллівера

Так воно й вийшло: бо замiсть того, щоб бачити кiнець усiм зловживанням та порокам (принаймнi, на цьому маленькому островi, як я мав пiдстави сподiватися) – минуло ось уже шiсть мiсяцiв, а я все не чую, щоб книга моя вплинула хоч раз згiдно з моiми намiрами. Я просив вас листовно сповiстити мене, коли припинять свое iснування партii та клiки; суддi стануть освiченими та справедливими; адвокати – чесними та помiркованими i здобудуть хоч крихту здорового глузду; Смiсфiльд[8 - Площа в Лондонi, де вiдбувалися прилюднi екзекуцii.

] горiтиме полум'ям вiд пiрамiд iз збiрникiв законiв; система виховання молодих дворян буде зовсiм змiнена; лiкарiв виженуть; самицi егу пишатимуться своею цнотливiстю, чеснiстю, правдивiстю та розсудливiстю; королiвськi двори та приймальнi великих вельмож будуть вичищенi та заметенi; розум, заслуги та освiченiсть – винагородженi; всi, хто неславлять друковане слово прозою або вiршами, – засудженi на те, щоб iсти самий папiр i вгамовувати свою спрагу самим чорнилом. Цих i тисячi iнших полiпшень чекав я, повiривши вашiй намовi; вони ж бо становлять безпосереднiй наслiдок приписiв, умiщених у моiй книзi. І сiм мiсяцiв, треба це визнати, були достатнiм часом, аби виправити всi пороки та безумства, властивi егу, якби натура iхня хоч трохи була схильна до доброчесностi та мудростi. Але у своiх листах ви не тiльки були далекi вiд задоволення моiх сподiванок, а ще й обтяжували щотижня нашого листоношу пасквiлями, коментарями, розумуваннями, зауваженнями та iншими частинами твору. З них я бачу, що мене обвинувачують в осудi великих державних мужiв, у приниженнi натури людськоi (бо вони ще й досi насмiлюються називати ii так), i в ображаннi жiночоi статi. Я вважаю також, що складачi цiеi базгранини не дiйшли згоди мiж собою, бо дехто з них не хоче вважати мене за автора моiх Мандрiв, а дехто робить з мене автора книжок, до яких я зовсiм непричетний.

Зауважую я також, що ваш складач був настiльки недбайливий, що переплутав час та дати багатьох моiх поiздок i повернень, нiде не поставивши вiрно нi року, нi мiсяця, нi дня.

Я чув також, нiби рукопис знищено по видрукуваннi книги, а копii його я собi не залишив. Я проте послав вам кiлька поправок, якi ви можете зробити в текстi, якщо колись буде виходити друге видання. А втiм, я не наполягаю на них i залишаю присуд на волю моiх розсудливих i безстороннiх читачiв. Хай роблять, як iм буде до вподоби.