Мандри Гуллівера

Дехто з наших егу-морякiв знаходять, переказують менi, помилки в моiй морськiй мовi, в багатьох мiсцях нiбито неправильнiй i тепер невживанiй. Тут я нiчого поробити не можу. Замолоду, пiд час перших моiх подорожей, я вчився в дуже старих морякiв i говорю так, як говорили вони. Але згодом я переконався, що морськi егу, так само, як i суходiльнi, схильнi запроваджувати новi слова у свою мову, яка змiнюеться в них рiк у рiк. Пригадую, що при кожнiм моiм поверненнi на батькiвщину iхня попередня говiрка переiнакшувалась так, що я ледве розумiв нову.

Помiчаю також, що коли який-небудь егу з цiкавостi приiздить iз Лондона вiдвiдати мене в моiй господi, то ми нiколи не можемо викласти нашi думки так, аби порозумiтися.

Якби присуди егу могли хоч трохи впливати на мене, то я мав би серйознi пiдстави скаржитись, що дехто з них насмiлюеться гадати, нiби книга моiх подорожей – лише витвiр моеi уяви, i натякають навiть, що гуiгнгнми та егу iснують так само, як iснують i мешканцi Утопii.

Мушу, проте, зiзнатись: менi нiколи не доводилося чувати, щоб якийсь нахабний егу заперечував iснування тубiльцiв Лiлiпутii, Бробдiнгнега (слово це слiд вимовляти так, а не помилково – Бробдiньег) i Лапути або факти, якi я розповiв про них, бо iстина вiдразу ж переконуе кожного читача. А хiба в моiм оповiданнi про гуiгнгнмiв та егу менше ймовiрностi? Очевидно ж, що егу – тисячi, навiть у нашiй краiнi, i вiдрiзняються вони вiд своiх диких братiв iз краiни гуiгнгнмiв лише тим, що белькочуть щось i не ходять голi.

Я писав для того, щоб виправити iх, а не для того, щоб дiстати iхню похвалу. Однодушна похвала всього iхнього племенi важить для мене менше, нiж iржання двох звироднiлих гуiгнгнмiв, якi стоять у моiй стайнi, бо вiд них, хоч якi вони звироднiлi, я все ж таки вчуся ще якихось чеснот без домiшки пороку.

Чи не гадають цi жалюгiднi створiння, нiби я звироднiв так, що стану обстоювати правдивiсть моiх слiв? Дарма, що сам я егу – i це добре знають у краiнi гуiгнгнмiв – завдяки повчанням та прикладу мого високошановного хазяiна, спромiгся (хоч, мушу признатись, iз великими труднощами) протягом двох рокiв позбутися звички брехати, лукавити, обманювати та пiддурювати, що так глибоко закоренилася в душах усiх представникiв моеi породи, i особливо европейцiв.

Маю я поскаржитися i ще на дещо в цих прикрих обставинах, але не хочу набридати бiльше нi собi, нi вам.