Мандри Гуллівера

Позбувшися небезпеки, я на деякий час спинився, повитягав стрiли з рук i з обличчя, намастив iх маззю, про яку вже згадувалося, зняв окуляри i, переждавши з годину, поки вода спала трохи, перебрiв середину протоки з усiею моею здобиччю i цiлий та неушкоджений прибув до королiвського порту Лiлiпутii.

Імператор i ввесь його двiр стояли на березi в очiкуваннi кiнця цiеi великоi подii. Вони бачили, як широким пiвколом наближаються до них ворожi кораблi, але мене не помiтили, бо я був по груди у водi, й зовсiм пiдупали духом, коли ми дiсталися середини затоки, а я занурився у воду по шию.

Імператор вирiшив, що я потонув, а флот наближаеться з ворожими намiрами, та скоро заспокоiвся, бо з кожним новим моiм кроком канал мiлiшав, мене незабаром можна вже було чути, i я, пiднiсши вгору вузол од канатiв, до яких був прив'язаний флот, голосно гукнув: «Хай вiчно живе наймогутнiший iмператор Лiлiпутii!» Великий монарх вiддав менi належну честь i тут же – на березi – надав менi чин н а р д а к а, що в них вважають за найвищу нагороду.

Його величнiсть висловив бажання, щоб я привiв до його портiв решту ворожих кораблiв i (ось вона пиха царська!) захотiв, здаеться, не що iнше, як перетворити цiлу iмперiю Блефуску на свою провiнцiю з призначеним вiд нього вiце-королем, стратити всiх емiгрантiв iз секти тупоконечних i примусити блефускуанцiв розбивати яйця з носика, пiсля чого вiн став би единим монархом свiту.

Я, проте, старався вiдрадити його вiд такого намiру, аргументуючи i полiтичними доводами, i мiркуваннями справедливостi, й нарештi рiшуче вiдмовився бути знаряддям закрiпачення вiльного та вiдважного народу.

Коли це питання обговорювали потiм у державнiй радi, то найрозумнiшi мiнiстри всi були на моему боцi.

Вiдверто й смiливо висловлена мною думка настiльки суперечила полiтичним поглядам його величностi, що вiн нiколи не мiг дарувати менi цього. Вiн дуже майстерно дав вiдчути це на засiданнi державноi ради, де, переказували менi, найрозумнiшi пiдтримували мене, принаймнi своею мовчанкою; зате iншi, моi потаемнi вороги, не могли втриматися вiд деяких висловiв, якi посередньо, але вiдбились-таки на менi.

І вiдтодi розпочалися iнтриги з боку його величностi i ворожоi менi клiки мiнiстрiв, що через два мiсяцi вибухнули з новою силою i ледве не скiнчилися моею загибеллю. Ось як мало важать найбiльшi послуги, зробленi монархам, коли покласти iх на шальку терезiв проти вiдмови догодити примхам царським.