Мандри Гуллівера

Серед великих нещасть, якi спiткали мене через лють моiх ворогiв, той вiзит був щасливою подiею, i про це я розповiм у належному мiсцi.

Читач, напевно, пам'ятае, що серед пунктiв договору, яким менi повернено волю, були також образливi для мене умови, i пiдписав я iх тiльки з необхiдностi. Але тепер, коли я мав найвищий в iмперii титул нардака, такi зобов'язання принижували б мою гiднiсть i, мушу вiддати йому належне, iмператор жодного разу не нагадав менi про них.

Незадовго перед тим я мав нагоду зробити його величностi незвичайну – так принаймнi я думав тодi – послугу.

Опiвночi мене розбудили крики натовпу коло моiх дверей, i, раптом прокинувшись, я трохи злякався. Я чув безнастанно повторюване слово б е р г л а м. Кiлька придворних, протиснувшися крiзь натовп, благали мене зараз же з'явитися до палацу, де покоi ii iмператорськоi величностi горiли через необережнiсть одноi фрейлiни, яка заснула, читаючи роман, i не погасила свiчку. Я миттю встав. Звелено було очистити менi дорогу, i, тому що нiч була мiсячна, я добувся до палацу, нi на кого не наступивши. Я побачив, що вони приставили вже драбини до стiн палацу i запаслися безлiччю вiдер, але вода була досить далеко. Вiдра тi були з великий наперсток завбiльшки, i бiдолахи подавали iх менi хутко як могли. Огонь, проте, лютував так, що користi з них було мало. Я легко мiг би загасити полум'я своiм камзолом, але, на нещастя, поспiшаючи, залишив його вдома, прийшовши в самiй шкiрянiй куртцi. Справа, здавалося, була сумна та безнадiйна, i цей розкiшний палац згорiв би геть чисто, якби незвичайна для мене присутнiсть духу не навiяла менi думки про один спосiб. Напередоднi ввечерi я випив багато чудового вина, званого елiмiгрiм (блефускуанцi називають його ф л ю н е к, але наш сорт вважають за кращий), дуже сечогiнного. З найщасливiшоi випадковостi я не полегшив себе нi на частину його. Жар од полум'я i робота, яку я виконував, гасячи його, обернули вино на сечу. Я випустив ii так багато i так добре влучив нею в належне мiсце, що за три хвилини вогонь зовсiм згас[28 - …за три хвилини вогонь зовсiм згас. – Ця воiстину «раблезiанська» сцена (згадаймо, як у подiбний спосiб Гаргантюа знешкодив армiю короля Пiкрошоля!) мае свiй пiдтекст. В нiй виражена образа на королеву Анну, яка, пiд впливом свого упередження проти «Казочки про бочку», не захотiла гiдно оцiнити заслуг Свiфта в укладеннi Утрехтського миру.