Мандри Гуллівера

Я не затримувався б так довго на деталях, якби тут не йшлося про репутацiю знатноi дами, не кажучи вже й про мою власну, дарма що я мав тодi титул нардака, якого не мав i сам лорд скарбницi. Всi ж знають, що вiн тiльки гламглам, тобто мае титул на один ступiнь нижчий, нiж я, як маркiз в Англii нижчий проти герцога. Я згоден, проте, визнати, що його посада дае бiльше прав, нiж моя.

Цi обмови, про якi я довiдався згодом при однiй, не вартiй згадки, нагодi, на певний час озлобили лорда скарбницi проти його дружини, а ще бiльше проти мене, i хоч вiн, нарештi, переконався, що його обдурено, i помирився з дружиною, але я назавжди втратив його довiр'я, а незабаром побачив, що хутко втрачаю й прихильнiсть його величностi, на якого, безперечно, дуже впливав той його улюбленець.

Роздiл VII

Автор, дiставши звiстку про намiр обвинуватити його в державнiй зрадi, тiкае до Блефуску. Як прийняли його там.

Ранiше нiж розповiдати про мiй вiд'iзд iз Лiлiпутii, слiд, мабуть, сказати читачевi кiлька слiв про iнтригу, що два мiсяцi поспiль точилася проти мене.

Через незначне свое походження я завжди стояв осторонь царських дворiв i, хоч i чув чимало про коверзування великих монархiв та мiнiстрiв, нiколи не сподiвався таких жахливих наслiдкiв од них у цiй далекiй державi, керованiй, як здавалося менi, принципами, зовсiм не подiбними до европейських.

Саме тодi, як я зiбрався вiдвiдати iмператора блефускуанцiв, одного вечора, дуже таемно, в закритих ношах прибув до мене один поважний придворний (якому я зробив дуже велику послугу пiд той час, коли вiн був у неласцi в його величностi) i, не називаючи свого iменi, зажадав побачення.

Носiiв одiслано. Поклавши в кишеню камзола ношi разом iз його ясновельможнiстю, я звелiв вiрному челядниковi казати всiм, що нездужаю i уклався спати, а сам увiйшов до помешкання, зачинив дверi, поставив своiм звичаем ношi на стiл i сiв коло них. Коли ми обмiнялися привiтаннями, я помiтив велику заклопотанiсть на виду його ясновельможностi й запитав про ii причини. Тодi вiн попросив терпляче вислухати його в справi, яка великою мiрою стосувалася моеi честi та мого життя. Сказав вiн – бо я записав його слова зараз же, як вiн пiшов, – таке:

– Насамперед, – почав вiн, – вам треба знати, що останнiм часом кiлька разiв i найтаемнiшим способом скликали засiдання державноi ради з приводу вас, i два днi тому його величнiсть ухвалив остаточне рiшення.