Колгосп тварин

Колгосп тварин

Джордж Орвелл

Folio. Свiтова класика

Джордж Орвелл (1903–1950) – британський письменник i журналiст. Його творча спадщина налiчуе 20 томiв i перекладена на 60 мов. Однак всесвiтньо вiдомим вiн став наприкiнцi свого життевого шляху, коли 1945 року з неабиякими труднощами надрукував казкову повiсть, а радше алегоричну притчу про зародження тоталiтарного режиму в СРСР «Колгосп тварин». У передмовi до украiнського видання – варто нагадати, що це перший переклад «Колгоспу тварин» з англiйськоi на iншу мову, автор насамперед зазначив: для нього дуже важливо, щоб люди на Заходi побачили радянський режим таким, яким вiн е. І зробив це блискуче.

Головнi героi книжки – тварини, яких iхнi поводирi – розумнi свинi пiдбурили повстати проти господаря-нехлюя. Захопивши владу, вся та свинота одразу забула про задекларованi правила майбутнього щасливого життя. Що сталося далi насправдi – вже iсторiя, яку вивчають за пiдручниками. Та от тiльки трактують ii по-рiзному, вишукуючи в тоталiтарних суспiльствах з iхнiми злиднями, голодоморами, репресiями, суцiльною брехнею «щось хороше». Тому прикметно, що цей твiр не втратив актуальностi.

Джордж Орвелл

Колгосп тварин

© Б. Носенок, переклад украiнською, 2021

© Т. Гнатишин, переклад украiнською, передмова, 2021

© О. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2021

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2021

* * *

Передмова Джорджа Орвелла до першого украiнського видання

Мене попросили написати передмову до украiнського перекладу «Колгоспу тварин». Я усвiдомлюю, що звертаюся до читачiв, про яких нiчого не знаю, але так само вони, мабуть, теж нiколи не мали найменшоi нагоди дiзнатися щось про мене.

Читачi, ймовiрно, очiкують, що в цiй передмовi я скажу щось про те, як постав «Колгосп тварин», та спочатку я розповiм дещо про себе та тi подii, завдяки яким сформувалися моi полiтичнi погляди.

Я народився в Індii 1903 року. Мiй батько обiймав там посаду в англiйському урядi, а моя родина за статками не вирiзнялася з-помiж iнших родин середнього класу, до якого належали вiйськовi, священнослужителi, чиновники, вчителi, юристи, лiкарi тощо. Навчався я в Ітонi – найдорожчiй i найбiльш снобiстськiй з англiйських державних шкiл. Та потрапив я туди тiльки завдяки стипендii; iнакше мiй батько не змiг би дозволити собi вiдiслати мене в школу такого типу.