Оповідь Артура Гордона Піма

Переконавшись у тому, що виправдалися його найгiршi побоювання, Огастес спустився з ящикiв, маючи намiр негайно вирушити у зворотну путь до бака. Вiн так квапився, що кiлька менших ящикiв скотилися додолу – я почув це торохтiння, як ви, звичайно, пам’ятаете. Вiн уже здолав чималу вiдстань на шляху назад, коли стукiт ножа змусив його завагатися. Мiй друг тут-таки повернувся до тих самих ящикiв, видерся на них i, дочекавшися затишшя, знову гучно мене покликав. Цього разу я вiднайшов голос i змiг йому вiдповiсти.

Нестямившись вiд радостi, що я живий, Огастес постановив дiйти до мене, попри всi труднощi й небезпеки. Якось виплутавшись iз лабiринту тюкiв та ящикiв, у якому вiн заблукав, мiй друг нарештi натрапив на щiлину, крiзь яку i пропхався цiною неймовiрних зусиль, i зрештою, геть виснажений та змучений, таки добрався до мого ящика.

Роздiл шостий

Пiд час нашоi зустрiчi бiля мого притулку Огастес устиг повiдомити менi про те, що з ним було, лише в найзагальнiших рисах i тiльки згодом розповiв менi про своi пригоди з усiма подробицями.

Вiн боявся, що його вiдсутнiсть помiтять, та i я нетямився вiд нетерплячки якомога швидше покинути ненависну камеру, в якiй стiльки часу був ув’язнений. Ми вирiшили негайно добратися до отвору в перегородцi, який вiн проробив, i там я зачекаю, поки вiн розвiдае, що дiеться нагорi. Нi я, нi Огастес навiть помислити не могли, щоб залишити Тигра тут, у ящику; але ми також не уявляли собi, як з ним бути. Бiдолаха зовсiм затих, i, навiть притуливши вуха до ящика, ми не почули його дихання. Я був переконаний, що собака здох, i вирiшив вiдкрити дверцi ящика. Вiн лежав, випроставшись на всю довжину, в глибокому зацiпенiннi, але живий. Ми не могли втрачати нi хвилини, i все ж таки я не примусив би себе покинути на певну загибель чотириногого друга, який двiчi рятував менi життя. Я повинен був бодай спробувати витягти його звiдси. I ми його потягли – напружуючи всi сили, знемагаючи вiд утоми; не раз Огастесовi доводилося брати величезного пса на руки й перелазити з ним через усiлякi перешкоди – подвиг, на який я, з огляду на велику слабiсть, був нездатний. Зрештою ми таки добралися до отвору в перегородцi; спочатку пролiз у кубрик Огастес, а потiм ми затягли туди й Тигра. Все було гаразд, i ми не забули вознести подячну молитву Боговi за те, що врятував мене вiд неминучоi загибелi.