Вбивство на вулиці Морг = The murders in the rue Morgue

Як сповiщаеться в статтi, цей пацiент уже видужував i був би, певне, видужав зовсiм, якби не став жертвою якогось шарлатанського дослiду медикiв. Вони скористались гальванiчною батареею, i сердега помер пiд час несамовитих корчiв, якi часом викликае гальванiчний струм.

Одначе згадка про гальванiчну батарею викликала в моiй пам’ятi широко вiдомий незвичайний випадок такого ж роду, коли ii дiя вернула до життя одного молодого лондонського правника, уже два днi як похованого.

Це сталося 1831 року i в тi часи викликало величезну цiкавiсть усюди, де лишень згадували про цю пригоду.

Той правник, мiстер Степлтон, помер нiбито вiд тифозноi гарячки, сполученоi з якимись аномальними симптомами, що збудили цiкавiсть у його лiкарiв. І коли вiн, як гадали, помер, лiкарi просили в його рiдних дозволу дослiдити труп, але тi не погодились. Як часто бувае у випадках такоi вiдмови, лiкарi вирiшили вiдкопати мертве тiло й таемно зробити розтин. Вони дуже легко домовились iз котроюсь зграею викрадачiв трупiв – таких людей у Лондонi е вдосталь, – i на третю нiч пiсля похорону тiло вiдкопали з могили завглибшки вiсiм футiв i приставили до операцiйного покою однiеi приватноi лiкарнi.

На животi трупа вже зробили короткий розрiз; плоть виявилася свiжою, нерозкладеною, i лiкарi вирiшили спробувати дiю гальванiчноi батареi. Пiшла спроба за спробою, що викликали звичайний ефект без нiяких дивних вiдхилень – хiба у двох чи трьох спробах конвульсii гальванiчного трупа були занадто схожi на рухи живоi людини.

Нiч минала. Наближався свiтанок, i врештi вирiшили негайно починати самий розтин; але один iз дослiдникiв дуже хотiв перевiрити якусь свою гiпотезу й наполiг, щоб батарею ще замкнули на грудний м’яз. Зробили глибокий надрiз i швиденько встромили туди контактний дрiт; i враз труп квапливими, але зовсiм не конвульсивними рухами встав зi стола, вийшов насеред кiмнати, озирнувся круг себе тривожним поглядом – i заговорив.

Слова були незрозумiлi, але виразнi, членоподiльнi.

Докiнчивши мову, вiн важко впав додолу.

Якусь хвилину всi були паралiзованi жахом, але критична ситуацiя швидко вернула iх до тями. Видно було, що мiстер Степлтон живий, хоч i непритомний. З допомогою ефiру його очутили, потiм швидко пiдлiкували й вернули в товариство друзiв, – щоправда, не вiдкриваючи iм iсторii його воскресiння, поки не стало ясно, що можна не боятись новоi катастрофи. Можна уявити собi iхнiй подив, iхне сторопiння.